9 фраз, які відштовхують дітей

Всі новини

07.10.2017

Здавалося б, ну що такого, якщо дорослі іноді здаються дитині надокучливими ? Якщо мова йде про знайомих і родичів, з якими бачишся рідко, то в цьому і справді немає нічого особливого. Але от від близьких дитина чекає насамперед розуміння і підтримки, які, в свою чергу, є запорукою її психологічного благополуччя. Ось короткий перелік фраз, які найчастіше дратують дітей. Згадайте, вас теж вони дратували? 

9 фраз, які відштовхують дітей

«Тобі ще рано це знати»

«Це не для твоїх вух», «багато знатимеш - скоро постарієш» та інші варіації на тему «ніс не доріс» закономірно викликають протест у дітей будь-якого віку. З точки зору дітей (навіть якщо вони ще не в змозі висловити свою думку), це вельми образлива фраза. Адже по суті вона дає дитині зрозуміти (та ще й у дуже неввічливій формі), що старші не сприймають її серйозно. Особливо неприємно, якщо подібне стається в присутності сторонніх.

"Тому що я так сказав (-ла)"

Типова батьківська відповідь на дитячі «чому» також не вкладається в рамки етикету. Більше того, він демонструє неповагу і зневагу до юного співрозмовника. Як правило, батьки використовують цю фразу, покладаючись на силу свого авторитету, але при цьому забувають, що без взаємної поваги він попросту не життєздатний.

«Ти завжди робиш все не так»

Прислівники «завжди», «ніколи», «вічно», «постійно» входять до числа найуживаніших у дуже багатьох дорослих. Однак категоричні узагальнення із серії «як неакуратно ти все робиш», «ти завжди мені грубіяниш», «ти ніколи не приходиш вчасно», по-перше, найчастіше бувають несправедливими - вже тому, що дитина напевно хоча б інколи обходиться без грубощів і запізнень. А по-друге, такі фрази призводять до результату, прямо протилежного тому, на який розраховують батьки. Замість того щоб допомогти дитині виправитися, вони відбивають всіляку охоту попрацювати над собою.

«Ти не забув, що ...»

У самому формулюванні цього питання вже приховано недовіру до дитини. «Про уроки не забув?», «Змінне взуття не згубив?» подібні батьківські спроби тримати все під контролем приносять дітям мало користі. Вони позбавляють їх можливості самостійно приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Одноманітні питання, що задаються по кілька разів на день, сприймаються дітьми як звичне бурчання і, крім роздратування, не викликають жодних емоцій.

"Як справи в школі?"

Це питання, кинуте на ходу, досить часто стає єдиною спробою дорослих налагодити діалог з дитиною. Почувши чергове «нормально», батьки вважають свій обов'язок виконаним і відправляються займатися своїми справами. Хоча, якщо розібратися, дуже прикро, коли мама або тато, замість того щоб поцікавитися, що тебе радує, засмучує або турбує, задає питання виключно про успіхи в навчанні.

«А ось Софійка з сусіднього під'їзду ...»

Багато батьків щиро вірять, що звернені до дітей заклики брати приклад з друзів і однокласників заохочують їх домагатися великих успіхів. Але коли ми ставимо дитині в приклад інших дітей, це викликає лише протест і роздратування із серії «ну і люби свою Дашу». А самі тати з мамами люблять, коли їх з кимось порівнюють?