Заходить молода мама в автобус, а в неї на руках плаче дитина років 2. Чому плаче – не важливо. Щоб поплакати кожна дитина може знайти сто і одну причину. І описана далі ситуація знайома багатьом. Замість автобуса може бути вулиця, дитячий майданчик, магазин. Там, де починає плакати дитина, зазвичай з’являються й ті, хто пробують її заспокоїти. «Ти козак, ти не маєш плакати», «Ой, хто тут у нас такий плакса, давай я тебе заберу», «Ви не вмієте доглядати за дитиною, якщо вона дозволяє собі так кричати», «На маленький цукерочку» — ці та ще інші фрази хоч раз, але чули всі батьки. Так уже склалося, що кричати і плакати дітям у громадських місцях не можна. А виховувати чужих дітей вважається доброю послугою.

Як поводитися у такій ситуації?

Перш за все, відмежуйте дитину від «допомагальника», особливо якщо він пропонує забрати її. В більшості випадків це люди старшого покоління, які в своїх словах і діях не бачать нічого поганого, бо їх теж так вчили. Тим не менш, маленька дитина буде сприймати все насправді. Тому вона має відчувати ваш захист. Не бійтеся сказати, що ви її не віддасте. Зазвичай такі люди звикли на мовчазну згоду батьків, тому можуть продовжувати «чіплятися» до дитини чи до вас. Але впевнено і спокійно сказана фраза «У нас все гаразд» чи «Я сама справлюся» змушує помічників замовчати. Пам’ятайте: для вас головне — ваша дитина. Якщо ви хочете, щоб дитина не втрачала до вас довіри — не залишайте її сам на сам із «порадником».

Якщо хочете, можете самі дитині сказати, що вона має відповісти: «Скажи, що тебе нікому не віддадуть», «Скажи, щоб не робили тобі зауважень».

Істерика – це випробовування для батьків. Якщо ви хочете, щоб дитина швидше заспокоїлася – не кричіть, не втрачайте витримки. Втручання ще когось може лише погіршити ситуацію.

Коли дитина заспокоїлася – обговоріть з нею ситуацію, яка відбулася. Спробуйте пояснити своїми словами і почуття дитини, і причини дій чужих людей.

«Бачиш, ти була втомлена і плакала. Тоді чужі люди почали робити тобі зауваження. Тобі це не сподобалося, було неприємно, ти злякалася (розізлилася). Не знала, що їм сказати. Вони, звичайно, не мали права так говорити до тебе, але їм ніхто ніколи цього не казав. А можливо вони люблять повчати інших, чи їм нудно – от вони й втручаються в чужі справи. Давай зараз придумаємо, що ти будеш відповідати на такі зауваження?»

Можливо в когось виникнуть заперечення, що так говорити дитині не можна. Що дитина має слухати старших, бо вони старші. Що дитини має завжди поводитися чемно і нікому не заважати. Але є вік, коли дитина тільки вчиться керувати своїми емоціями, і часом з ними не справляється. І якщо батьки не кричать на дитину, не б’ють і не залякують її – це не означає, що їм байдуже, чи що вони потребують допомоги. Найкраще, що можуть зробити навколишні люди – поводитися етично і не переходити меж дозволеного.