Батьківство - це унікальний досвід для кожної пари, який стає можливим внаслідок кохання двох людей і, який неможливо навіть порівняти ні з чим іншим. Адже народження дитини - це великий крок вперед у природньому щасливому розвитку стосунків, а Ваш малюк - це ще одне підтвердження любові між Вами. І безумовно, догляд за малечею - це першочергове завдання батьків на даному етапі. Проте батькам дитини дуже важливо знаходити баланс між вихованням малюка та самореалізацією, досягненням особистих цілей та розвитком власних стосунків.

Потреби дитини – справжні та вигадані

Повна і безапеляційна пожертва всіх своїх ресурсів - часу, власних інтересів та пріоритетів - зовсім не потрібна малюкові, більше того, такий підхід може навіть нашкодити дитині.

Звичайно, це не означає, що не потрібно любити своїх дітей. Любити дітей потрібно! Та й насправді не любити свою дитину, мабуть, просто неможливо. Але для усіх буде краще, якщо дитина відчуватиме себе важливою частиною цілого - Вашої сім'ї, а не принцом/принцесою на горошині, навколо якого крутиться планета. Останній варіант шкідливий для дитячої психіки не менше, ніж повне ігнорування. Адже будучи частиною сім'ї дитина легко та природно вчиться: турбуватися про близьких, поважати, дбати, докладати зусиль та досягати результатів, що дозволяє їй вирости особистістю - зі здоровою психікою, здатністю розуміти та співпереживати, азартом до життя та волею до досягнень.

Виховання дитини, котра виросте щасливою та успішною - це великою мірою результат батьківської любові, але любові розумної, котра відрізняє справжні природні потреби дитини, від вигаданих, які нав'язані соціумом, і, особливо величезною рекламною індустрією, котра працює на виробників дитячих товарів.

Дитина - це гість у твоєму домі: нагодуй, виховай та відпусти

Відому приказку “Дитина - це гість у твоєму домі: нагодуй, виховай та відпусти” приписують стародавній культурі індіанців. Кому б не належало авторство цієї думки, її зміст однозначно вартий уваги.

Адже розуміння того факту, що дитина - це не ще один проект у Вашому житті, ставлення до якого інколи межує із ставленням до своєї власності, а справді гість, абсолютно автономна людина, убезпечує батьків від проектування на малюка своїх бажань та нереалізованих мрій, відпрацювання власних комплексів та гонитви за статусом супер-мами.

Купити дитині все, що лише є у продажі, записати її на всі можливі навчання, вкласти в неї усі наявні кошти, час та сили - це не синонім успішного батьківства, доброго виховання чи взагалі чогось хорошого для дітей. Навіть більше, така “жертовність” з боку батьків - мовляв, ми все тобі віддали, схожа на кредит, який обтяжуватиме доросле життя Вашої дитини. Виростити дитину у любові, розумінні та підтримці її прагнень - це, мабуть найбільше, що можуть дати дітям батьки.

Тому варто інколи повторювати собі, що діти - це гості у нашому домі. Не інвестиційні проекти, не конкурси на звання найкращої мами і не банківські вкладення з розрахунком на склянку води у старості! Наші діти - це автономні особистості, окремі люди, для котрих нам би хотілося найкращого, але найбільше, що ми можемо їм дати - це підтримку, турботу і врешті свободу.

“Усе заради дітей”, а що потім?

Ще одним сумним аспектом способу життя у форматі “усе заради дітей” є втрати у стосунках між їх батьками. Безумовно, діти наповнюють наш світ новими відкриттями, радощами та клопотами, це дає відчуття наповненості життя, додає йому нових сенсів, ролей та значень.

Але діти виростають і разом з тим зникають турботи та щоденні справи, пов'язані з ними. Тоді виникає своєрідний вакуум. Час та ресурси пари, котрі раніше були зайняті турботою про дітей, вивільняються, але чоловік та жінка, так давно функціонували виключно у режимі “мама-тато”, що вже і забули, що приносило зміст та радість в їх життя до народження дітей.

І коли вже дорослі діти залишають батьківський дім, виникає, так званий “синдром розореного гнізда”. Батьки переживають кризу, вони втрачають основний зміст свого життя. Звідси неврози, депресивні стани, або ж навпаки - спроби не відпустити дорослу дитину у її життя, які полягають у зайвому контролі (способу життя, вибору партнера, роботи, тощо).

Роль “Мама”+ інші Ваші ролі

Тому дуже важливо пам'ятати, що діти ростуть швидко, а Ви та Ваш партнер - дорослі зрілі особистості із власними зацікавленнями, які одружуючись запланували собі бути щасливими разом назавжди, тож потрібно подбати про те, щоб не розгубити свої інтереси, прагнення, мрії та почуття у побуті та клопотах батьківства.

Будучи батьками продовжуйте шукати щось цікаве для себе особисто, прагніть та максимально реалізовуйте себе, свої зацікавлення та хобі, не обмежуючи свою роль у житті лише “функціями” мама-тато. Спробуйте пригадати що Ви любите, визначити що Вас цікавить, надихає, чого Вам би хотілося від себе та від життя, у чому Ви хочете реалізувати себе, окрім подружніх ролей та батьківства.

Можливо Ви вже зараз працюєте над власним творчим проектом? Вивчаєте щось нове та цікаве? Будь ласка, поділіться у коментарях своїми намірами, перевіреними практиками чи вдалими рішеннями. Адже Ваш досвід унікальний, він може надихнути інших, принести користь та мотивацію мамусям, які нас читають.