“У вашого малюка складочки на ніжках не симетричні — це дисплазія” - думаю  це чула не одна мама. Після чого на неї та малюка чекала не одна зустріч з ортопедом, масажистом, а можливо й іншими спеціалістами. Але чи справді так легко поставити діагноз? Спробуємо розібратися.

Що таке дисплазія?

Дисплазія кульшового суглоба (ДКС) це найменування для широкого кола проблем у формуванні дитячих стегон. Це порушення нормальної анатомічної будови суглоба, за якого головка стегнової кістки не зіставляється з кульшовою западиною тазової кістки. Деякі з цих проблем є вродженими, інші розвиваються, коли росте дитина.

У здорового немовляти кульшовий суглоб є «незрілою» анатомічною структурою. Свого «дорослого» вигляду він набуває після початку активного пересування (повзання, сидіння, ходіння). У нормі, кульшовий суглоб представлений ідеально співставними головкою стегнової кістки та поглибленням тазової кістки (їхніми суглобовими поверхнями), які утримуються суглобовою капсулою, зв'язками та хрящовою пластинкою.

Елементи опорно-рухового апарату починають формуватися з 5 тижня вагітності та до часу перших кроків дитини. І протягом усього цього періоду  існує шанс розвитку патології. Але, насправді, це не настільки поширене захворювання, якщо його діагностують правильно.

Виділяють такі можливі причини даного захворювання

Генетична схильність. За наявності ортопедичних проблем або патології сполучної тканини у когось з родини, ризик розвитку вродженого вивиху суглоба в дитини підвищується.

Гінекологічні захворювання у матері, які перешкоджають нормальному формуванню плода (інфекції зі статевим шляхом передачі, що індукують спайковий процес, міома матки, токсикоз та ін.).

Обмеження рухливості плода в утробі матері внаслідок маловоддя, великих розмірів плода, багатоплідної вагітності, тазового передлежання.

Недоношеність. У передчасно народжених малюків морфологічна структура суглоба недостатньо сформована і провокує підвивихи та вивихи.

Родові та післяпологові травми.

Крім того, в більшості випадків цією хворобою частіше страждають дівчата, ніж хлопчики. Тобто можливих причин для розвитку даного захворювання у дітей може бути багато.

Складочка тут, складочка там

Коли мова йде про здоров'я, особливо маленьких дітей, то зазвичай використовується правило «краще перестрахуватися». Часто це веде до того, що батьки малюків мотають кола між лікарями. Щоб нічого не пропустити. І діагноз ДКС один з тих, що чи не найчастіше, змушує батьків висиджувати черги під кабінетами ортопедів, рентгенкабінетів чи УЗД-діагностики. Чому?

Однією з МОЖЛИВИХ ознак дисплазії є асиметричність складок на ніжках малюка. Як тільки педіатр на черговому огляді це помічає, для профілактики направляє до ортопеда. А далі все залежить від кваліфікації та доброчесності лікаря. На жаль, неможливо точно підрахувати, яку кількість немовлят направляють до ортопедів і скількох з них «лікують». Але, якщо поглянути на черги під їх кабінетом саме з малюками — це справді дуже багато.

Для порівняння, за кордоном, кількість поставлених діагнозів — значно менша. Щоб не бути голослівною, наведу цифри з дослідження Стівена Кука, доктора з одного з госпіталів в Торонто. З 2003 до 2008 року від педіатрів в його клініку було направлено 187 дітей. Діагноз підтвердився і потребували лікування 7 дітей. Решта або мали дуже легку форму, яка не потребувала втручання, або діагноз не підтвердився.

Тепер кілька слів про складочки, адже часто саме вони стають приводом для паніки і недоспаних ночей молодих батьків. Асиметричні складки, або різна їх кількість справді можуть бути ознакою ДКС. А можуть і не бути. І в більшості випадків діагноз не підтверджується. Тому головне – спокій батьків і компетентний педіатр, який скаже чи потрібні додаткові дослідження.

 

Як не пропустити і не перелікувати

Але, на що справді потрібно дивитися, щоб не пропустити і не запустити цю хворобу? Ось список ознак, на які рекомендують звернути увагу спеціалісти з Міжнародного інституту дисплазії стегна:

1.     Асиметричні сідничні складки. Саме сідничні складки можуть свідчити про проблему. А от стегнові (асиметричні чи різна їх кількість) рідко є тими ознаками, на які варто орієнтуватися.

2.     Клацання при розведенні ніжок. Звук можна почути, а можна тільки відчути. Це теж не є ознакою, яка обов’язково свідчить про наявність хвороби.

3.     Різна довжина ніжок.

4.     Неповне розведення ніжок, коли колінця зігнуті.

5.     М'язи тіла напружені, голівка частіше повернута в одну сторону.

6.     Коли малюк починає повзати, він тягне одну ногу.

7.     Коли дитина починає ходити, вона починає кульгати. Також, часто помітне ходіння на пальцях.

Якщо є кілька із цих ознак, тоді варто звернутися до ортопеда. Поставити діагноз можна тільки після рентгену чи УЗД. Якщо лікар ставить діагноз тільки після зовнішнього огляду, подумайте, можливо варто знайти іншого.

Лікування і профілактика

Перш за все, варто забути про туге сповивання — це те, що має залишитися в минулому. Все більше сучасних ортопедів рекомендують користуватися слінгами, адже саме в них малюк може перебувати з широко розведеними ніжками. Головне — навчитися правильно намотувати слінг. Також корисно, щоб малюк був активним — зарядки, повзання, ходіння (залежно від віку). А от широко рекомендовані в Україні масажі для малюків, за кордоном не практикуються, а їх ефективність не була доведена.

Якщо ж діагноз був підтверджений, лікар підбере те лікування, яке буде максимально ефективне: стремена Павлика, чи різноманітні ортопедичні шини. У дуже рідкісних випадках, може бути потрібне хірургічне втручання, але операції проводять тільки після року.