Дивлячись на мамів з дітками, яким незабаром виповниться шість місяців, їх можна поділити умовно на дві групи: 1) ті, що з нетерпінням чекають дитячого півріччя, бо скоро дитину можна буде догодовувати і 2) ті, що з острахом дивляться на перспективу проводити на кухні більше часу, бо ж дитині треба готувати п’юрешки, супчики, кашки і т.д.

Тим більше, дитячі сайти та журнали для мам на дитячу тематику просто-таки «кишать» різноманітними рецептами чим, як, коли і скільки годувати ваше чадо. Таким чином, прислухаючись до всіх рекомендацій педіатра та статтей з різних ресурсів, мама продовжує жити в режимі «дитина – це мегаважко» (бо годувати грудьми важко, доглядати за дитиною важко, а тепер ще й блендерувати всі страви для дитини). Звісно, якщо йти по такій схемі, то це важко. Треба ж як мінімум ще три прийоми їжі готувати для малюка. А де взяти той час? Тепер постає питання: а чи потрібно ваш дорогоцінний час затрачати на всі ці готування для дитячого столу?

Давайте повернемось хоча б на декілька десятиліть назад і уявимо тогочасну маму. Вона дійсно мегазаклопотана, бо має, припустимо, 5 дітей, гектар поля, всяку живність у хліві, а ще ж треба приготувати всім їжу. Ой, і ще ж малюку супчик зварити! Звичайно, ніхто тоді малюку ніякого супчику не варив окремо. Дитина їла все із загального столу, коли доростала до певного віку. І нікого не гризла совість, що б то таке ще зготувати, щоб дитина з’їла 1-2 чайні ложечки, а решта розмазала по своєму обличчі, маминому волоссі та годувальному столику (!). Детальніше про педагогічний прикорм можна прочитати окрему статтю на нашому сайті, тому що це за вид прикорму і чим він відрізняється від того, який радять педіатри ми ще раз наголошувати не будемо.

Закцентуймо свою увагу на стосунках «мама-дитина». Мама кожного дня готує спеціальну їжу, витрачаючи свій час. Дитина може з’їсти трішки, а може й ні. Мама нервується і переживає, бо дитина не їсть стільки, скільки радить педіатр ( а ви самі попробуйте в себе «втиснути» 200грам каші чи кабачка; це ж дорослий може такою порцією перекусити, а тут дитина з її маленьким шлуночком). Від того, що нервова мама, нервова і дитина, бо вона теж не розуміє чому в неї «пхають» ті ложечки, якщо в даний час у неї нема апетиту/ ще не достатній харчовий інтерес/вона просто таки не голодна.

Що ж тоді робити мамі? Адже всі рано чи пізно починають підгодовувати дитину. По-перше, заспокоїтись, тому що на все свій час. У деяких діток харчовий інтерес проявляється швидко, а деякі і до року майже нічого не хочуть, крім грудного молока. Пам’ятайте, що загальне співвідношення прикорму та грудного молока має не перевищувати 25% до одного року. Дитина все необхідне ще візьме з грудей і лишній раз перегружати ще дитячий незрілий шлунково-кишковий тракт не варто. До 1,5 року грудне вигодовування має складати ще 50%. Тобто прикорм сам по собі не служить зразу за повноцінну їжу, дитина просто має знайомитись з різноманітними продуктами і потроху звикати до «дорослої» їжі.

По-друге, зовсім не потрібно готувати щось для дитини. Ви можете давати малюку пробувати зі своєї тарілки. Переваги цього методу описані в окремій статті. Плюс такий спосіб догодовування спонукає маму більше слідкувати за своїм раціоном, щоб він був здоровий і підходив також для дитини. Навіть якщо ви щось їсте, що дитині не зовсім підходить, і тут є вихід. Маєте на тарілці гречану кашу з грибною підливкою? Звичайно, грибів не дасте, але можете дати ложечку каші. Так само і з борщем: квасолю піврічній дитині не запропонуєте, зате можете дати кусочок картоплинки чи моркви з того ж борщу.

По-третє, не акцентуйте увагу на графіку (3 рази в день обов’язково погодувати чимось, у певні години, певна кількість грам). Всі ці норми є середньостатистичні, але ж ваша дитина особлива! Чому вона має їсти те, а не інше, та ще й обов’язково 100 грам у такому віці. Ви, можливо, бачили як деяких дітей потім важко нагодувати. Бо ж вони втратили харчовий інтерес через психологічний тиск з боку нав’язливої мами з ложечкою супу у маленькому віці. Краще дитину недогодувати, ніж перегодувати.

Так давайте дамо відповідь на наше запитання: кому потрібен прикорм? Педіатру – так, щоб поставити собі галочку у звіті. Мамі – і так, і ні (скоріш всього ні, якщо до такого аспекту віднестись з розумом).Дитині – ні, бо вона в такому віці ще не сприймає їжу, як повноцінне джерело насичення, а радше як щось нове і цікаве, з чим потрібно ознайомитись (якщо знову ж таки мама не буде нависати з ложечкою). Тому не бійтеся прикорму і раціонально використовуйте свій час. Повірте, у вас точно знайдеться на що його потратити!