Дуже часто зараз можна почути про післяпологову депресію, або схожі емоційні стани жінки після пологів. Але термін «емоційне вигорання» є доволі новим. Що ж це за стан насправді?

Традиційно цей термін вживається по відношенню до людей помічних професій, так званих «хелперів» - соціальних працівників, лікарів, медсестер, педагогів. Тобто тих, хто знаходиться в залежних відносинах з більш слабкою та вразливою людиною. Хелпер - це людина, яка має зберігати спокій, не втрачати бадьорість духу, оптимізм, тому може виникнути постійний стрес, який починає підточувати нервову систему та психіку. Так, часто люди таких професій «вигорають» на роботі…

А як же батьки, особливо мама??? Хіба вона не знаходиться в залежних відносинах з дитиною? Хіба вона не має зберігати спокій та бадьорість духу навіть після кількох безсонних ночей? Все вірно, мама теж може «вигоріти», але не тут то було...  

У нас соціально не схвалюється батьківська безпорадність. І якщо мама, припустимо, знаходиться вже в першій або другій стадії  емоційного вигорання (ЕВ), то вона скоріш за все чує «Та нічого, зберися, ганчірка!» або «Усім зараз не легко», «Придумала тут собі». Тому з цією проблемою мама часто залишається наодинці без підтримки та розуміння з боку оточуючих.

Стадії синдрому

У розвитку синдрому ЕВ виділяють стадії, які підкоряються певній логіці.

Перша стадія - стенічна, стадія витримки, коли мама вже втомився, їй важкувато, але ще справляється, зокрема за рахунок почуття обов'язку, бере себе в руки, за рахунок того, що розуміє, що іншим людям ще гірше, і що вона сама цього хотіла. На цій стадії достатньо просто розвіятись: піти в кіно, прийняти ванну, зробити манікюр. Тобто відпочинок допомагає.

Але ніхто не застрахований від додаткових стресів. На таке перевантаження може накластись щось інше. Наприклад, і так важко, а тут ще й дитина або чоловік захворіли.. І ось на цьому тлі така ситуація може виявитись не підйомною, таким чином стадія витримування, змінюється на стадію НЕ-витримування -  «більше не можу».

Третя стадія - найважча, це коли вже починається особистісна деформація.

Треба розуміти, що ЕВ не стається за один день. Це не грип, коли вранці підхопив вірус, а ввечері піднялась температура. Річ у тім, що цей стан накопичується поступово, тому і вийти з нього швидко теж не вдасться.

Хто у зоні ризику?

Батьки, у яких діти з різницею у віці менше 5 років. Це майже завжди стадія напруги, тому що дві дитини постійно чогось хочуть від мами, постійно вимагають її уваги, включення, присутності.

Батьки часто хворіючої дитини. Це можуть бути цілком стандартні застуди, але якщо сім'я живе в режимі «тиждень в садку, два - на лікарняному», то це теж виснажує.

Природно, що це батьки важко хворих дітей, та дітей з особливими потребами. Таким сім'ям першочергово потрібна окрема підтримка, розуміння та увага.

Також у зоні ризику мами, які рано виходять на роботу або працюють удома, живуть в так званому мультизадачному режимі. Хоча жінка більше здатна одночасно вирішувати кілька завдань, але у всього є свої межі. Кожне окреме завдання може бути нескладним, але коли їх занадто багато, то це виснажує. Що ж тоді робити? Знижувати багатозадачність. А найкраще виставити пріоритети. Незважаючи на запас міцності, який є від природи, не треба випробовувати себе!

Перфекціонізм!!! Так, саме висока планка, великі вимоги до образу ідеальної матері, комплекс відмінниці – це все сприяє не лише фізичному, а й  емоційному виснаженню, адже по наших мірках дитина завжди повинна бути вмита, гарна, сита, здорова, розумна, вихована і т.д. Якщо це не так, то мама починає відчувати занепокоєння. Пам’ятайте, що перфекціонізм - прямий шлях до емоційного вигоряння.

Все починається з дрібниць

Маму дратує будь-яке відхилення від плану. Ось ви кудись збираєтеся, дитина вже одягнена, а в цей момент малюк вилив на себе компот - дрібниця начебто, а мати на нього кричить. Тут підійде таке порівняння: якщо ви повні сил, то навіть велику перешкоду перескочите; якщо виснажені, то і камінчик може стати великою перепоною на шляху. А камінчиків іноді буває ой як багато…

Коли мама помічає свою дратівливість, то включається вина, починається самобичування, з'являється роздратування, агресія і на себе, і на оточуючих, а вина ще більше додає виснаження. Інцидент (коли ви накричали на дитину, наприклад) пройшов, а переживання не вгасають, самооцінка падає. Дитина відчуває вашу нервозність і від того починає себе погано поводити – зачароване коло, яке згодом підсилюється розпачем  та апатією мами (навіть проблеми з сном).

Також при ЕВ сильно страждає лібідо. Навіть, будь-яка еротична складова при контакті з чоловіком, дратує. Таким чином не тільки пара мама-дитина страждають, а й мама-тато, тато-дитина, б все, що раніше приносило задоволення тепер або дратує, або не викликає колишніх емоцій.

Ну а що ж тоді робити далі?

Якщо ви у себе бачите ознаки ЕВ, то слід:

- прийняти свою неідеальність, більш ласкаво і тепло ставитися до себе.

- важливо скидати баласт і відсіювати всі зайві, надлишкові завдання, непотрібні справи, обов'язки по дому, тому що вигоріла, виснажена мати вже не зможе  справлятися з батьківськими обов'язками.

- обов'язково 7-8 годинний сон, щоб відновитися. Треба придумати будь-які способи, щоб цей сон забезпечити.

- просіть родичів про будь-яку допомогу і не соромтеся цього. Адже тут не вияв слабкості, а переважає важливість подбати про себе! Тому що ваша турбота про себе - це внесок у вашу дитину. Нічого важливішого за відновлення батьківського ресурсу в справі виховання дитини немає. Ніякі матеріальні блага - іграшки, одяг, смачна їжа не компенсують дитині щасливу і люблячу маму.

- використовуйте для поліпшення стану ресурс, який допомагає: все, що покращує фізичний та / або емоційний стан ( прогулянки, хобі, баня, шопінг, масаж).

Якщо ви втомилися і при цьому дитина дратує - треба себе просто пожаліти і  визнати, що ви втомилися. Подумайте про себе тепло і ласкаво. Якщо боротися - наказувати собі не дратуватися - це наказ психіці «відморозити» почуття, відсікти від себе ту частину, яка втомилася. Нічого доброго з цього не вийде. Це не те питання, яке треба вирішувати зусиллям волі. Якщо ваше роздратування стане менше, то і дитина заспокоїться і з нею стане легше.

А провина то нікуди не зникає

Часто матері відчувають провину, що гроші або час витратили на себе, а не на дитину. Чим більше почуття провини у мами, тим більше дискомфортно почуває себе дитина. Від почуття провини страждають ті,хто виросли у деформованих батьків,  кому батьки вбили переконання, що він невдячний... Відноситься до вини треба як до інструменту - це такий градусник, який говорить про те, що в батьківській поведінці щось не те.

Коли ви бачите високу температуру у себе, то це ознака що треба щось робити - пити ліки, лягти в ліжко. Витратити гроші на себе і мучитися від почуття провини - це ж теж пов'язано з почуттям власної НЕ-цінності. Тут важливо розуміти, що для дитини немає нічого важливішого, ніж щасливі батьки. Ніякі іграшки і розвивалки не замінять щасливу сім’ю. Все, що дає батькові відчуття радості, впевненості - все це робиться для дитини. Якщо ви витратили час і гроші на себе - значить, ви витратили це в кінцевому підсумку і на дитину. Це набагато важливіша інвестиція.

Як зробити так, щоб оточуючі зрозуміли

Аби зрозуміли інші, важливо все-таки прийти до усвідомлення важливості себе і свого стану, адже це для дитини найкращий приклад. Діти багато зчитують і запам'ятовують несвідомо та мимовільно. Якщо ми ставимося до себе зі зневагою, то і дитині даємо такий же приклад. Завжди важливо, щоб діти бачили, що ми уважні до своїх потреб, турботливі до себе. Радість і задоволення повинні бути частиною повсякденного життя, його природною складовою. І жінці, і дитині зовсім не потрібна сім'я, де всі один одному дорікають і звинувачують. Хороша сім'я - там, де люди намагаються пожаліти, підтримати, подбати. Це не складно обійняти і сказати: «Так, уявляю як ти втомилась/ втомився, давай відпочинь!». Але ще буде краще, якщо такі дії стануть природні, як повітря, бо розуміння і підтримку не треба випрошувати.