Пологи - дуже відповідальний момент у житті кожної жінки. Незважаючи на те, яку підготовку пройшла вагітна, страх перед цією подією нікуди не зникає. Крім того, та кількість процедур, які можуть чекати майбутню маму налякає і найсміливішу. І, напевне, перше місце серед цих “страшилок” займає епізіотомія. Що це таке і чи справді вона необхідна більшості жінок. Давайте розберемося разом.   

 
Як робиться епізіотомія?

Епізіотомія - це розріз промежини для розширення виходу з піхви під час пологів. Розріз може бути довжиною 7-13 см і роблять його під час прорізування голівки. Епізіотомія може бути серединною, коли ріжуть по сполучній тканині між піхвою і прямою кишкою. В такому випадку шрам і кровотеча будуть меншими, а відновлення відбувається швидше. Але ризик, що розріз розійдеться до тканин прямої кишки - вищий. Щоб не було цього ускладнення, після народження голівки промежину підтримують. В рідших випадках (сідничні пологи, поворот дитини щипцями) роблять поперечну епізіотомію, коли розріз проходить навскоси. Та який би вид розрізу не вибрали лікарі, ця процедура не приємна, процес зашивання дуже болючий, а загоєння проходить довго.   

Для чого роблять надріз?

Щоб відповісти на це питання, варто трішки заглибитися в історію пологів. Ця процедура з'явилася тоді, коли жінка в процесі пологів перестала бути активною учасницею. Вона лежала на спині з прив'язаними вверх ногами і від неї практично нічого не вимагалося. Все робили лікарі: казали коли тужитися, витискали і часто використовували щипці.Пологи відбувалися дуже швидко і промежина не встигала поступово розширитися до потрібних розмірів, як результат - розриви. Застосування щипців вимагало проведення розрізу. І хоч від щипців практично відмовилися, процедура епізіотомії стала повсякденною. На сьогоднішній день, це найпоширеніша операція, яку роблять жінкам. Так, в країнах Латинської Америки показник родів з застосуванням епізіотомії - близько 90%, не на багато менший він і в країнах Східної Європи і Росії. Натомість в Америці, Канаді і більшості європейських країн від цієї операції поступово відмовляються. Україна ж належить до тих країн, де лікарі вважають її доцільною, бо робиться вона вже багато років. І щоб переконати жінку, в них є цілий ряд аргументів. Давайте ж їх розглянемо.

  1. Лікарський розріз заживає швидше і його зашити легше, чим розрив.

З цього твердження правдива лише одна частинка - хірургічний розріз зашити легше. А от думка, що розріз ножицями заживає швидше, не підтвердилося жодними дослідженнями. Навпаки, невеликі природні розриви, навіть якщо їх кілька, загоюються швидше. Часто зашивання можна взагалі уникнути. А от глибокий епізіотомічний розріз проходить по таких шарах тканин, які природні розриви не захоплюють. Крім того, в більшості пологів цих розривів і не буде. Звичайно, є випадки коли розриви вимагають накладення швів, тим не менш дослідження показали, що і в таких випадках жінки відновлюються швидше і відчувають менше дискомфорту, ніж ті, кому робили епізіотомію.

2. Без епізіотомії є небезпека розриву до тканин прямої кишки

Це, напевне, найстрашніший аргумент, яким лякають жінку. Хоча дослідження, які проводилися в Америці і Канаді з кінця 60-х років показали, що небезпека розриву тканин аж до прямої кишки при епізіотомії вища, ніж при природному розриві. Більшість природних розривів відноситься до першої групи (коли охоплена лише шкіра), рідше до другої (включаючи м'язи). А от третя група (коли пошкоджено тканини прямої кишки) взагалі рідкісне явище. Епізіотомія ж, з самого початку належить до 2 групи. Логічно, що перейти з 2 в 3 більше ризику.

3. Хірургічний розріз знижує імовірність надмірного розтягнення піхви.

Піхва жінки вже й так максимально натягнута і зменшення часу натягнення на кілька хвилин, в принципі, нічого не змінить. Думка, що якщо лікар “розріже, зашиє і все буде як нове” - міф, який підтримується самими лікарями. Натомість, більш важливими будуть правильні дії і поради акушерки, та вправи Кегеля після родів.

4. Завдяки епізіотомії друга стадія пологів стає коротшою і знижує небезпеку для дитини.

Це пов'язано з попереднім твердженням. Справді, в деяких жінок після розрізу процес народження йде швидше на 5-15 хвилин. Але про які небезпеки для дитини йде мова? Жодні дослідження не показали різниці в станах дітей при епізіотомії і без неї.

5. Після епізіотомії менша ймовірність виникнення проблем із м'язами тазового дна.

Дослідження німецьких лікарів показали, що у 15% жінок після пологів спостерігається нетримання сечі, але ніякого взаємозв'язку з розривами чи епізіотомією не знайшли.

6. Розриву уникнути неможливо, тому краще хай буде правильний розріз.

Такий підхід спостерігається у тих лікарів, які апріорі вважають пологи не природним процесом, родові шляхи - каналом, який обов'язково травмується і його потрібно лікувати. Але, якщо акушерка правильно допомагає жінці (дозволяє родити вертикально, робить масаж промежини, заохочує до природних потуг), то епізіотомія виявляється актуальною тільки для 10% жінок.

Це підтвердили дослідження в Монреалі ще в 1992 році. 700 жінок вибраних випадковим чином розділили на 2 групи. Лікарям в одній групі не робили обмежень щодо епізіотомії, а в 2 групі дозволили її проводити тільки в крайньому випадку. Як результат, більша кількість серйозних розривів була в тій групі, де епізіотомію нічим не обмежували. Тому вчені рекомендували проведення цієї операції тільки за крайньої необхідності (наприклад, при патологічних станах плода).

Небезпеки від епізіотомії

Як ви помітили, в плановій епізіотомії не має жодних переваг, а от недоліків - безліч. Найбільш очевидні ґрунтуються на самих відчуттях жінки. Процес зашивання для багатьох більш болючий, аніж самі пологи. Та й після пологів відчуття у молодих мамів неприємні - біль і дискомфорт, які заважають нормально сидіти і тривають від кількох тижнів до кількох місяців. І що дуже наглядно, ті жінки які родили не раз і мали можливість порівняти наслідки епізіотомії і природних розривів розповідають, що в першому випадку відчуття були більш болючими, а відновлення довшим.

З інших ризиків: після епізіотомії більша імовірність виникнення інфекції (запалення шва і навіть поширення цього запалення); виникнення гематоми внаслідок накопичення крові в тканинах навколо розрізу; пошкодження прямої кишки; болючі відчуття від час статевої близькості, які можуть тривати навіть до року після пологів.

Крім того, є шкода і для дитини. Адже коли молода мама постійно відчуває біль і дискомфорт, вона не може розслабитися, насолоджуватися своїм материнством і повноцінно дбати про свого малюка. А на фоні розвитку післяпологової депресії може бути навіть звинувачення дитини у причинах цього болю.    

Але є способи звести необхідність епізіотомії до мінімуму і про це ми розповімо у наступній статті.