Частина 1 «Більшість неприємностей проходить під ранок»

У першому, вступному, розділі книги Мендельсон пише, що адресує її батькам, котрим потрібні поради, як виховати своїх дітей здоровими. Метою автора є навчити батьків розпізнавати, коли діти потребують лікарської допомоги, а в яких випадках медичних втручань слід уникати, оскільки вони здатні більше нашкодити, аніж допомогти. Мендельсон у своїй книзі хоче застерегти батьків від небезпек, які сховані за  численними ліками і всілякими аналізами, рентгеноскопією та іншими процедурами, котрі, цілком імовірно, захоче випробувати дитячий лікар і що можуть шкідливо позначитися на дитячому здоров'ї.

Мендельсон у цьому розділі застерігає від випадків, коли при будь-яких незначних проявах хвороби (наприклад, коли болить голова) батьки телефонують до лікаря серед ночі. Звісно, тут немає ніякої необхідності (більшість симптомів проходять до ранку), та ще менше причин є для того, аби йти зранку до лікаря на прийом. «Якщо у дитини не прослідковується симптомів серйозної хвороби, візит до педіатра не принесе жодної користі. Навпаки, він може спричинити проведення непотрібних медичних процедур, здатних перетворити здорових дітей у хворих!» — стверджує автор.

Безперечно, що батьки, які читали книжки про дитяче здоров'я, з легкістю можуть помітити, що такі погляди автора книги відрізняються від загально прийнятих.

Головною порадою Р.С. Мендельсона, який має майже тридцять років педіатричної практики і викладання, є наступні слова: «Не звертайтеся до лікарів». Мабуть, ці слова вас здивують, але упродовж років практики та роздумів автор прийшов до висновку, що більшість дитячих захворювань не вимагають лікарської уваги.

Перелічимо  передумови, на яких основані висновки і рекомендації Мендельсона, подані у його книзі:

• Щонайменше 95% хвороб, до яких схильна дитина, у разі їхнього виникнення проходять самостійно.

• Досить часто ризики від необережних або непотрібних медичних втручань небезпечніші від наслідків самого захворювання.

• Більшість часу педіатри лікують не саму дитину, а батьківську турботу, викликану поганим самопочуттям їхньої малечі. Лікарі часто призначають лікування для заспокоєння батьків, в якому немає необхідності (проте з усіма наслідками, які випливають з цього), і чинять те, чого від них очікують або вимагають ті ж батьки. З іншого боку, на заспокійливу бесіду педіатри не звикли витрачати багато часу: для них швидшим і простішим є виписати рецепти чи скласти список ліків.

• Кращою від усіляких лікарів  є мати всього живого — Природа, а також батьки, бабусі і дідусі, які не поділяють медичні прагнення притлумити здатність організму до самосцілення.

• Як мінімум у 90% усіх ліків, які виписують педіатри, немає жодної необхідності, більше того: діти,їх приймають, можуть ризикувати поплатитися власним здоров'ям. Усі ліки за своєю природою є токсичними та небезпечними. Окрім цього, зловживання ними в дитячому віці формує у людини оманливу думку, що існує «пігулка від будь-якої хвороби», а це веде до спроби вирішити емоційну проблему «хімічним способом».

• Більшість усіх дитячих хірургічних втручань проводяться без достатніх на це підстав, піддаючи маленьких пацієнтів смертельним ризикам від непередбачених обставин, анестезій або інфекцій, якими сповнене лікарняне середовище.

• Серед педіатрів, на жаль, є чимало таких, які не мають ґрунтовних  знань (або не мають їх зовсім) з фармакології та дієтетики, яким не приділяється належна увага у вишах. Тому пацієнти мусять страждати через лікарське невігластво в питаннях дієтотерапії та від побічних ефектів прийому ліків.

• Батькам практично невідомо про те, у яких випадках лікарі необхідні, а коли вони самі, без медичних втручань, здатні підтримати можливості дитячого організму впоратися з хворобою.

• Незважаючи ні на що, педіатри вигідно впливають на батьків самим фактом лікування дитини. Вони неминуче виявляються у виграшному стані як у фінансовому, так і в психологічному аспекті. «Вилікувавши» практично здорову дитину, педіатр отримує не тільки хороший заробіток, але і вдячність від своїх клієнтів та добру репутацію. У зв’язку з цим спостерігається тенденція по збільшенню кількості педіатрів, що позначається на прибутках педіатричних поліклінік. Ця ситуація найближчим часом, на думку Мендельсона, буде лише посилюватися: надлишок педіатрів стане все більш помітною проблемою в медичній сфері.

• Батьки повинні усвідомлювати наявність недоліків педіатричної системи, аби бути напоготові і вчасно ухилитися від небезпечного і непотрібного лікування власних дітей. Але обізнаність в проблемах педіатрії не допоможе, коли у дітей болить голова, турбує живіт або їм надокучає кашель та ще й з температурою. Ось чому таким важливим є навчитися розрізняти стани, що потребують лікарської допомоги, від станів, які проходять самостійно. Треба якомога більше знати не лише про потенційно шкідливі, але і непотрібні ліки і процедури.

• Оскільки більшість дитячих хвороб мобілізує захистні сили організму, якому можуть зашкодити медичні втручання, батьківські навички при наданні допомоги є значно кращими, адже вони природніші за лікарські. Окрім цього, саме батьки відіграють принципову роль в організації правильного та здорового харчування дитини.

Зважаючи на це все, метою книги Р.С. Мендельсона є допомогти батькам у розвитку навичок догляду за дітьми, зміцненні впевненості у власних силах і здібностях та, насамкінець, у вихованні здорових дітей, що є найважливішим.