Роберт С. Мендельсон стверджує, що батьки повністю в змозі дбати про здоров’я власних дітей навіть куди краще, ніж лікарі, хоча самі батьки досить часто сприймають ці слова за жарт. Тим не менше автор книги «Як виховати дитину здоровою всупереч лікарям» впевнений, що батьки, навіть не маючи спеціальної медичної освіти, можуть дбати про власних дітей та їхнє здоров’я дуже добре лишень тому, що вони хочуть і можуть приділяти їм свій час і увагу, натомість педіатри цього не хочуть і не можуть в силу деяких обставин (починаючи від освіти і до браку часу, який лікар може присвятити певному малому пацієнтові).

За словами Мендельсона, найважливішим у діагностиці хвороби є анамнез, фіксування змін у зовнішньому вигляді та поведінці хворої дитини. У цьому плані батьки, надзвичайно тонко відчуваючи навіть найдрібніші зміни в настроях чи поведінці дитини, можуть моментально помітити їх і почати реагувати на них. На противагу їм звичайний лікар, під дверима кабінету якого кожного дня нудяться в черзі чимало пацієнтів, майже нічого не знає про кожну дитину,  яка прийшла сюди на прийом, і, навіть більше, не володіє ані часом, ані намірами про щось дізнаватися.

Саме через ці причини лікар не може  достовірно зробити висновок, хворою є дитина чи здоровою, а тому йому ніколи не можна повністю довіряти. Батьки, живучи з дитиною, з ніжністю та непідробним інтересом щодня спостерігаючи за нею, є досвідченішими у питаннях  самопочуття своєї дитини у порівнянні з лікарями.

Ось чому, як пише у своїй книзі Мендельсон, батькам так важливо вміти правильно визначити, здорова дитина чи хвора і наскільки серйозно.

Правила, якими варто керуватися при домашній діагностиці

Правило № 1. Якщо дитина не відчуває себе хворою, не виглядає хворою і не поводиться як хвора, скоріш за все, вона здорова.

Правило № 2. Зачекайте трохи, аби організм природно почав боротися з хворобою перед тим, як піддавати дитину запропонованому педіатром потенційно небезпечному лікуванню. Людський організм має дивовижну властивість зцілювати себе самостійно — ця здатність в основних випадках перевершує все, на що є здатною медицина, і, окрім цього, без небажаних побічних ефектів.

Правило № 3. Здоровий глузд є найкращим інструментом при роботі і певним захворюванням. І батьки будуть краще ним користуватися, на відміну від лікаря.

Безперечно, є захворювання, при яких без компетентних лікарських втручань не обійтися, але вони трапляються нечасто, а у дітей вони є швидше винятком, аніж правилом.

Окрім цього, на думку Мендельсона, педіатри не є компетентними у справах про харчування як основу здоров’я і безпечність ліків, які вони прописують.

Лікарі не мають уявлення про важливість правильного харчування

Студентам медичних факультетів, як пише Мендельсон у своїй книзі,  не розповідають про те, що харчування є нерідко найважливішим елементом при діагностиці та лікуванні, і вони розпочинають власну лікарську практику, не знаючи, що харчові алергії є основною причиною багатьох дитячих захворювань, а адекватне харчування — основою здоров'я. Це незнання спонукає їх до використання ліків там, де можна обійтися простою заміною дієти.

Ту незначну інформацію, яка відома майбутнім лікарям про грудне вигодовування, найефективніший засіб для тривалого захисту здоров’я дитини, студенти, найчастіше, дізнаються в дуже малих обсягах і нерідко від викладачів чоловічої статі, котрі не мають ні досвіду ГВ (по очевидних причинах), ні великого ним зацікавлення. Поки викладачі не навчають, виробники молочних сумішей не забувають «промивати  мізки» майбутнім педіатрам, заполонивши їх тоннами своєї літератури.

Незважаючи на те, що Мендельсон тривалий час був практикуючим педіатром, він висловлює сумніви щодо того, чи для виконання функцій дитячого лікаря взагалі потрібен фахівець як такий. «Більша частина дитячих захворювань успішно могла б лікуватися в домашніх умовах поінформованими і дбайливими батьками. Коли б були потрібні медичні втручання, їх могли б виконати лікарі загальної практики, сімейні лікарі чи вузькопрофільні фахівці, до яких дитину могли б направити. Навіть медсестри при потребі могли б з успіхом впоратися із цим завданням», — стверджує Мендельсон у своїй книзі.

Лікарі не часто вивчають ліки, які прописують

Справді, рідко лікарі вивчають результати клінічних випробувань медичних препаратів і процедур до того, як починають їх призначати, тим не менше нові ліки і медичні прилади з'являються мало не щодня. Навіть коли під сумнів попадають препарати, використання котрих є частим і повсюдним явищем, лишень незначна частина лікарів  справді звертає на це свою увагу.

Та ніхто не знає, які наслідки професійних помилок теперішніх педіатрів виявляться в майбутньому. Вони використовують лампи для лікування «жовтяниці новонароджених», тімпаностомію при вушних інфекційних захворюваннях, вважають виправданим застосування антибіотиків майже при усіх хворобах, гормонів для контролю росту, сильнодіючих речовин для корекції поведінки та інших ліків, не говорячи вже про аналізи, щеплення та процедури, про відстрочені ефекти яких мало кому відомо.

«Якщо і є щось  у сучасній медицині, про що можна з упевненістю говорити, так це те, що лікарі не вчаться на власних помилках і в основному не пам'ятають про основний постулат клятви Гіппократа — «Не нашкодь», — стверджує Мендельсон.

Отже, у другому розділі своєї книги «Як виховати дитину здоровою всупереч лікарям» Мендельсон спробував відрадити батьків від сліпої віри в педіатрів. Він попереджував про те, що при звертанні за медичною допомогою без потреби батьки піддають свою дитину більшому ризику, адже більшість дитячих захворювань відступають перед природною захисною силою організму. Все, що потрібно від батьків у таких випадках, — це їхня любов, терпіння і здоровий глузд.