У третьому розділі своєї книги Мендельсон розповідає, як і з яких причин педіатри можуть нашкодити здоров’ю дитини.

Так, коли дитину приводять у педіатричний кабінет, лікар здійснює найчастіше поверхневий огляд, виписує направлення на додаткові дослідження та здачу аналізів, встановлює діагноз, призначає певне лікування, а інколи направляє в лікарню. Усе це лікар робить майже без мінімальних  пояснень і, практично завжди, без ухвалення цих дій батьками. Він не попереджує ні про ризики, ні про можливість побічних ефектів від ліків чи процедур, що проводитимуться, а також часом «забуває» поінформувати батьків про вартість послуг (якщо йдеться про приватні поліклініки). Окрім цього, за будь-які свої вчинки лікар несе мінімальну відповідальність.

Чому дитячі лікарі небезпечні?

Довіра до педіатрів, яка є частим явищем сьогодні, на думку Мендельсона, є незаслуженою. Свою думку лікар  пояснює наступними тезами.

Дитячі лікарі забезпечують медицину пацієнтами, адже саме вони формують у людей — від їхнього народження — пожиттєву залежність від медицини. Непотрібні здоровій дитині частотні профогляди та щеплення перетворюються з часом на щорічні ті ж «профілактичні» обстеження і нескінченне лікування легких недомагань, котрі, коли їх залишити в спокої, проходять самостійно (офіційна медицина дійсно не лікує, а лише пригнічує симптоми, переводячи хворобу в хронічну стадію).

• Чого від дитячих лікарів не слід очікувати, так це інформації про можливі побічні ефекти лікування. Педіатр при призначенні ліків і процедур майже ніколи не пояснює про негативні впливи лікарських засобів та препаратів на здоров’я дитини (наприклад, дитячих сумішей, наслідків щеплень, допустимі норми та правила при прийманні антибіотиків тощо).

• Педіатри, які часто прописують своїм пацієнтам сильнодіючі засоби, навіюють таким чином думку, що пігулки — це панацея. У дітей ледь не з народження формується таким чином переконання, що існують лікарські засоби від будь-яких захворювань і що за допомогою таблеток і мікстур можна «лікувати» навіть проблеми в емоційній сфері.

Дитячі лікарі часто бувають не в змозі розпізнати серед своїх маленьких пацієнтів справді хворих від тих, кому лікарська допомога взагалі не потрібна. Цього висновку Мендельсон дійшов, коли брав участь у якості свідка-експерта в різноманітних судових позовах щодо злочинної недбалості педіатрів, коли вони при огляді дитини залишали поза увагою очевидні симптоми, які загрожували життю малого пацієнта.

Педіатри, з різних причин прагнучи оглянути якомога більше пацієнтів, скорочують час кожного прийому. Як відомо, точність при діагностиці захворювання на 85% залежить від правильно зібраного анамнезу, на 10% — від якості огляду і лише на 5% — від результатів різноманітних аналізів і досліджень. Лікарю на зібрання повного анамнезу і ретельний огляд пацієнта потрібно не менше тридцяти хвилин, проте лікарський прийом  зазвичай триває приблизно лише десять.  Ось звідки появляється шаблонна та рефлекторна діагностика, в якій звичка заміщає розум.

Про педіатрів, на жаль, часто говорять як про головних ворогів грудного вигодовування попри незаперечні докази того, що воно є одним із найефективніших методів у вихованні здорової дитини.

При мовчазному схваленні дитячих лікарів відбуваються численні акушерські втручання в процес пологів, при яких діти калічаться фізично і розумово. Педіатри,  помічаючи одержані під час пологів порушення і розлади, допомагають у покриванні їхніх винуватців та замовчуванні цієї провини.

Вихід один — уникати лікарів!

Найкращим способом виховати здорову дитину, на думку Мендельсона, — оберігати її подалі від лікарів, звісно, це не стосується нещасних випадків, котрі вимагають екстренної допомоги, і серйозних захворювань. Якщо батьки помітили у дітей симптоми нездужання, вони не повинні бігти на прийом до лікаря. Варто лише посилити своє спостереження за ними, а до лікаря за допомогою слід звертатися у випадках, коли помічені ознаки серйозної хвороби.

На прийомі у лікарів,  більшість з яких покладається лише на медицину й ігнорує той факт, що людський організм є унікальною системою з вражаючою здатністю до саморегуляції, рідко можна почути про ці виняткові можливості нашого організму, проте часто можна стати свідками непотрібних і часто небезпечних втручань у природний захист дитини.

Батькам слід навчитися оминати розставлені педіатрією пастки. Зокрема йдеться про т. зв. профілактичні огляди, які здебільшого не приносять дитині жодної користі. Принаймні дослідження, проведені досі, не довели їхнього позитивного ефекту.

При таких візитах дитину обов’язково піддають процедурам вимірювання зросту і ваги. Зазвичай їх проводять помічники лікаря або медсестри. Батьки відчувають полегшення, коли педіатр після порівняння отриманих результатів з таблицею каже, що дитина розвивається добре, або ж зазнають ще більшого стресу, почувши, що вона занадто велика чи мала.

Чому таблиці ваги і зросту вводить в оману

На думку Мендельсона, ці таблиці вигідно використовують компанії по виробництву сумішей. Проте самі висновки, основані на такій таблиці, є помилковими, адже їх складали на основі середньостатистичних показників груп дітей, без урахувань умов їхнього життя, расових приналежностей і  генетичних даних конкретної малюка. Педіатр робить висновки, що дитина товста або худа, висока чи низька, коли показники ваги і зросту відхиляються від «норми». Ба більше — він намагається це лікувати!

Мендельсон радить батькам не піддаватися думці педіатрів, коли вони будуть переконувати в тому, що зріст і вага малюка наче б то не відповідають  різним «стандартам» і «нормам». Слід пам'ятати, що ці «норми» були складені досить довільно, нерідко чимало років тому і людьми, які не розрізняють відмінностей між немовлятами на ГВ і тими, яких годують сумішами.

Окрім цього, є ще й інші проблеми, які породжують таблиці зросту і ваги дітей. Зокрема йдеться про випадки використання естрогенів та інших гормонів для зміни зросту дитини, яку на підставі табличних показів педіатри вважають занадто високою або низькою. Про потенційну шкоду таких лікарських засобів відомо досить мало, як і про довгострокові наслідки від їхнього лікування.