Дитячі “розвивалки” - одна з популярних сучасних “розваг” для батьків. Так, скоріше для батьків, ніж для дітей. Але перш ніж викласти свою думку, хочу зробити уточнення: до “розвивалок” я відношу різноманітні заняття для дітей, які вона вибирає не сама. Гуртки, секції і студії в більш старшому віці до цієї категорії не відносяться.

Знання зайві не бувають...

Масштаби, яких набули школи раннього розвитку вражають і, навіть, лякають. Для деяких батьків це стало “ідеєю фікс” і вони вже не уявляють, що можна інакше. А коли чують, що хтось не водить свого 2-річного малюка на пару штук “розвивало”к вважають, що це ознака поганого піклування. Самі ж заняття вважають кроком до майбутнього успіху, а без них дитині щастя в майбутньому не буде. Справді?

Як на мене, то до питання виховання і розвитку дітей ми, батьки, підходимо досить егоїстично. Хтось більше, хтось менше. В мене є знайомі, які з 4-річними малюками практично цілий день бігають від одного заняття до іншого, від одного вчителя до іншого. Чого в їх списку тільки не має! Все “про всяк випадок”, “а може пригодиться”, “знання зайві не бувають” і ще багато дуже логічних і безневинних виправдань. Але чесно, іноді складається враження, що якщо до 5 (4, 7, 8…) років не встигне попробувати, то все - більше шансу не буде.

Крім того, дуже часто ми хочемо дати дітям те, чого ми не мали самі. Хто з нас в 3 роки ходив на скрипку? Можливо, якщо у вас мама чи тато скрипаль, але всі решта чекали до шкільного віку. А якщо ви так і не потрапили в музичну школу, а бажання освоїти скрипку не минуло, то… Тоді це може зробити ваша дитина! В нас якось не заведено, щоб дорослі дозволяли собі здійснювати свої мрії - піти в 30 років на уроки скрипки чи фортепіано? Та ні, краще свого 3-річного малюка віддати, а може в нього прихований талант і це наступний Страдіварі? А в 30 років ніякого успіху не досягнеш, тільки для власного задоволення.... Але ж мрій нереалізованих багато, а ще як двоє батьків почнуть “реалізовуватися”.

Не варто забувати і про “життя на показ”. Соцмережі тісно ввійшли в наше життя, забрали кусень сімейної і особистої приватності. Велику частину свого життя ми викладаємо на показ - мандрівки, їжу, прогулянки, роботу, дітей… Звісно, ми показуємо тільки найкраще. Зайшовши на чиюсь сторінку у “контактах”, “інстаграмі” чи “фейсбуці” можна скласти уявлення про його якість життя. Чи, принаймні, побачити його кращу сторону, яку власник сторінки хоче всім продемонструвати. Не дивно, що в молодих батьків це фото дітей, те, як вони з ними займаються: картки Домана з 9 місяців, в рік кубики Зайцева, а в 2 вже у Монтессорі садку, в 3 - щільний графік “розвивалок”. Так ми бачимо, як мама чи тато старається, які вони успішні, дбайливі і таких батьків все більше і більше. Я б сказала, що скоро стане нормою не просто пограти з дитиною в лови чи хованки, а читати картки і вивчати картини художників.

А результат?

І все б нічого, якби жертвами усього цього не ставали діти, ті, для щастя яких, це все робиться. Чи потрібні дітям “развивалки”? Спробуйте зробити чесний список, які вигоди отримуєте ви, а які малюк. Чий список більший?

Зараз коучери і тренери навчають персонал елітних фірм навичкам, які сприяють підвищенню особистої ефективності кожного співробітника і роботи компанії в цілому. За такі тренінги керівництво платить психологам великі гроші, а працівник, який вже володіє цими навичками - на вагу золота. Так які ж це навички, запитаєте ви?

Дитяча безпосередність. Виявляється, основною якістю успішності є вміння бути відкритим як дитина, вміння бачити прекрасне в малому, вміння бажати і усвідомлено знати чого ти хочеш, вміння робити самостійний вибір і нести відповідальність за свої дії. Уміння загорятися ідеєю самому і запалювати їй інших. Уміння любити і цінувати життя. Вважається, що володіючи цими якостями, в будь-якій ситуації в будь-якій життєвій точці людина зможе згармонізувати життя навколо себе найкращим і оптимально швидким і ефективним чином.

А що на другій стороні ваг? Відсутність інтересу до життя, підпорядкованість чиїйсь волі і звичка бути веденим кимось ззовні. І тут не врятують курси англійської з пелюшок, чи шахматний гурток від 3 років до 17.  

Згадайте, коли ваш малюк в останній раз розглядав на пальчику сонечко, весело шарудів в парку осіннім листям, просто клеїв дурня разом з вами чи скакав сам по собі, не озираючись на годинник? Якщо ви не пам'ятаєте за щоденною суєтою коли таке було в останній раз, можливо варто “збавити” темп? Маленькій дитині потрібна любов і підтримка, потрібен час на дитячі ігри, в яких дорослі не бачать ніякої користі, потрібні прогулянки без пробіжок і не лише від пункту А до пункту Б.

Це все потрібно не лише дітям, але й батькам. Адже чим більше ви даєте, тим більше ви хочете взамін, ви хочете щоб дитина показувала гарні результати, реалізовувала те, що ви собі намріяли. Хочете, щоб дитина прагнула вчитися? Покажіть своїм прикладом, робіть те, що вам подобається, не бійтеся починати навчання зараз, ваша енергія і ентузіазм, прагнення пізнання будуть передаватися дитині. Звісно в 3 роки вона не попроситься на уроки англійської чи французької, але в старшому віці - обов'язково зробить свій, власний вибір. Дитина буде пробувати, досліджувати, пізнавати все, що її зацікавить, і буде знати, що вчитися ніколи не пізно.