Одним із кризових періодів, які переживають наші малюки у своєму розвитку, є період шести-семи років.

Що ж таке криза семи років?

У цьому віці дитина вперше йде в школу, дізнається трохи інше життя, про яке ще не знає. Вона стає дорослішою, на неї лягають певні обов'язки і нова відповідальність: адже школою цей період не обмежується, від дитини починають вимагати допомоги по дому, заняття в додаткових гуртках.

Все це, безумовно, дитину лякає, вона боїться не впоратися, починає відчувати себе не в своїй тарілці.

Криза семи років: причини

Криза семи років — важливий етап у розвитку дитини. Якщо після трьох років малюк усвідомлює своє «Я» і себе як окремий від батьків організм, то в сім років починає формуватися його соціальне «Я».

Дитина починає розуміти себе і свої почуття та намагається в цьому розібратися. Вона розуміє, що їй подобається, що — ні, що викликає радість, а що смуток. Вона заглиблюється в світ своїх почуттів і намагається навести там порядок. Поки дитина не вміє керувати всіма цими знаннями і вчиться поводитися з почуттями. Все це проявляється манірністю, впертістю, капризами. Опираючись на нові відкриття, дитина шукає межу між «можна» і «не можна».

Якщо раніше дитина пізнавала світ за допомогою дитячих розвиваючих ігор, то тепер їй цього мало. Вона шукає нові форми пізнання, хоче розуміти, що і як працює в цьому світі, їй хочеться бути схожою на дорослих. У цей час дитині будуть цікаві наукові експерименти.

Є й фізіологічні зміни в цьому періоді. Так, у дитини активізується зростання, змінюються зуби. Ці нововведення дитині теж потрібно вчитися переживати.

Чималий вплив має відвідування школи. У 6-7 років дитина змінює оточення, у неї з'являються нові обов'язки, формуються нові цілі і розуміння, що таке успіх.

Під час кризи семи років у дитини остаточно формуються уява, образне мислення, довільні пам'ять і увага.

На основі зовнішніх факторів і внутрішніх почуттів дитина вибудовує систему добра і зла, починає розуміти, що таке добре і що таке погано.

У дитини в цьому віці формується самооцінка, вона усвідомлює себе як окрему особистість не тільки в родині, а й соціумі, усвідомлює своє місце в суспільстві.

З огляду на все це, під час кризи семи років батькам потрібно приділити особливу увагу самооцінці дитини і формуванню правильних орієнтирів і цінностей.

Симптоми кризи

Безумовно, багато що залежить від характеру дитини, адже одні малюки більш вразливі й експресивні, а інші — менш. Але загальні риси кризи все ж є.

• Дитина перестає слухатися.

• Відмовляється від дитячих ігор і улюблених іграшок, щоб здаватися дорослішою.

• Не відразу реагує на прохання батьків.

• Вередує, проявляє впертість.

• Погано переносить критику.

• Починає манірничати, намагаючись копіювати дорослих.

• Втрачається спонтанність в словах і вчинках, дитина обдумує, перш ніж сказати або зробити щось.

Чим обумовлено виникнення кризи

Малюк став дорослим, поведінка його стає осмисленою, і одного «хочу» недостатньо для виконання його прохання. Він розуміє, що якщо не послухається, його будуть лаяти, тому якщо робить щось заборонене, то так, аби мама не дізналася (він може взяти цукерку без дозволу і швидко її з'їсти, поки мама не бачить).

У цей період в дітей формується внутрішній світ, куди вони не пускають будь-кого, а ретельно вибирають, кому можна довіритися.  Тому батькам стає буває складніше спілкуватися зі своєю дитиною.

Дитина контролює свою поведінку і вчинки, але може і маніпулювати близькими (придумувати відмовки, якщо не хоче що-небудь робити, наприклад, говорить, що болить живіт).

Дитина починає відрізняти правду від вигадки, це теж грає велику роль в зміні її ставлення до навколишнього (перестає вірити в Діда Мороза та Миколая).

Дитина бачить дорослих, які її оточують, все знають і вміють, і їй хочеться бути схожою на них, бути малюком вже невигідно (дитина може розмовляти з друзями, вживаючи фрази з розмов дорослих, хоча вони зовсім недоречні).

Тривалість кризи

На це питання немає однозначної відповіді, багато батьків складно переживають деякі моменти кризи, але дітям ще складніше, вони не завжди розуміють, чому вони себе так ведуть.

Не слід квапити події, у кожної дитини є власний ритм, сама ж криза може стати непомітною, а згодом і зовсім зникнути. Вона може тривати до кількох місяців або ж і до року, головне не здаватися, любити свою дитину — і ніяка криза вам не завадить!

Почалося!

Якщо криза настала, її буде нескладно визначити за такими симптомами: непослух, дитина починає кривлятися, стає некерованою, на всі зауваження робить вигляд, що зовсім їх не чує, заперечує все, що просять або змушують робити батьки (не бажає надягати шапку, заправляти ліжко). Будь-які прохання батьків або не виконує, або виконує, але через великий час, встигаючи покапризувати. Відбувається це від усвідомлення власного «я» і від нової соціальної ролі.

Якщо дитину критикують, вона це не приймає, не бажає слухати, зате з нетерпінням чекає похвали. Причиною цього є формування самооцінки.

Дитина часто хитрує, ухиляється від дій, придумує різні відмовки від виконання своїх прямих.

Дитина починає ставити багато спірних питань, тобто таких, які зачіпають політику, планету, походження життя. Це говорить про те, що вона прагне дізнатися багато нового і цікавого, намагається аналізувати все те, що дізнається.

У дітей розвивається самостійна діяльність, якою вони радо займаються і тішаться будь-яким результатом (в'язання, виготовлення виробів, шиття).

Як допомогти дитині подолати кризу

Щоб криза минула спокійно, без наслідків для подальшого розвитку дитини, потрібно правильно вміти з нею впоратися. Батькам потрібно знати кілька нескладних порад.

Ще перед школою почніть повільно готувати дитину до іншого способу життя, почніть вставати раніше і, відповідно, лягати теж раніше, пробуйте спілкуватися з нею, як із дорослою.

Розпишіть весь день, складіть режим, дотримуйтесь його строго, приділяйте трохи часу на заняття навчанням, покажіть дитині, що це цікаво.

За певний час до школи познайомте дитину з учителем, покажіть їй школу, де вона  вчитиметься.

Складіть чіткі правила і рамки для дитини, аби вона розуміла, що на її плечі лягають нові обов'язки. Поясніть їй, що таке бути дорослим, що можна робити, а чого не можна.

Не обмежуйте дитину жорсткими рамками, якщо ви сказали їй щось зробити, нехай це буде не відразу, нехай вона сама до цього прийде.

Дозвольте, щоб дитина бачила, до чого ведуть її вчинки, щоб вона могла зрозуміти, що більше не потрібно так робити.

Хваліть дитину за нові знайомства, за нових друзів, запрошуйте їх у гості, виїжджайте разом на природу.

При виконанні нових справ грайте, нехай дитина займається разом з іграшками, вчить їх читати, писати, адже дитині складно в один момент переключитися від ігрової діяльності до навчальної. Вона може вчити батьків, допомагати їм, щоб зрозуміти, що всі справи, які вона виконує, комусь потрібні.

Чого не можна робити

Звичайно, криза семи років необхідно долати разом, підтримувати дитину в усьому, допомагати адаптуватися в новому світі, але є і те, чого ні в якому разі не можна робити в такий період.

Не потрібно при виникненні складних ситуацій переключати увагу дитини на щось інше: зараз проблему саме слід вирішувати, аби вони більше не виникали.

Не слід обговорювати  школу та її складності при своїй дитині, щоб у неї не виникало відчуття страху перед труднощами.

Не конфліктуйте з дітьми, якщо вони щось не зробили, краще буде, якщо ви поясните їм, що потрібно зробити, аби надалі таких розмов не траплялося.

Натомість станьте для дитини другом, підтримуйте її у всіх починаннях, не лайте її, щоб вона бачила, що її люблять і цінують.

Займайтеся з дитиною, візьміть відпустку на роботі, будьте поруч з нею у цей непростий період. Адже головне в цьому житті — щастя і спокій наших дітей