Однією з популярних методик раннього розвитку на сьогодні є методика Глена Домана. Не звернути на неї увагу неможливо, тому що обіцянки автора цієї методики, до яких активно приєдналися виробники дидактичних матеріалів, ваблять і дражнять батьків величезними перспективами успішного майбутнього для малюка. Та чи насправді методика Домана є ефективною? Розгляньмо це детальніше.

Хто такий Гленн Доман?

Гленн Доман (1919-2013) — американський лікар-фізіотерапевт і нейрохірург, засновник некомерційної організації Інституту досягнення потенціалу людини, в якій практикував застосування власних методик для дітей з ураженнями нервової системи. Коли використання його методик показало високі результати в реабілітації хворих дітей, частину з них Гленн Доман порекомендував у своїх книгах для раннього розвитку здорових дітей. Одна з найбільш популярних його книг — «Гармонійний розвиток дитини». Зараз найбільш популярною є його техніка навчання читання за допомогою карток із зображеннями і написами.

Суть методики

Методика Домана включає в себе серйозний набір фізичних вправ та інтелектуальних тренажерів, які треба регулярно виконувати. Доман є одним із авторів теорії, в якій встановлений прямий зв'язок між фізичним розвитком та інтелектуальним. Він стверджує, що, займаючись фізичними вправами з дитиною, батьки тим самим стимулюють розвиток інтелекту і, відповідно, чим кращим є фізичний розвиток, тим вищий інтелектуальний рівень дітей.

Орієнтуючись на те, що малюки, перш за все, починають сприймати інформацію за допомогою зорових і слухових аналізаторів, Доман поклав в основу своєї розробки саме цей принцип. За цією методикою варто демонструвати малечі написані на окремих карточках слова, що є конкретними і мають для дітей особливий сенс: мама, тато, дім, кіт (тобто починаємо з найпростіших слів). Потім вправи дещо ускладнюються: демонстровані слова діляться на різні категорії (продукти харчування, звірі, птахи, овочі, фрукти і т. д.) і вже спрямовані на розвиток логічного мислення дитини. Слова на картках мають бути написані великими червоними буквами. На одній картці — одне слово. Таким чином у дитини починає формуватися взаємозв'язок між зоровим сприйняттям і словом, що, на думку Домана, забезпечує плавний перехід до читання.

З цифрами навчання дещо інше. На думку Домана, дітям простіше сприймати не абстрактні малюнки чи схеми, а певну кількість цих візерунків. Тому варто демонструвати на картці певну кількість крапок. Їх також потрібно зображати червоними, як і слова.

Опираючись на розумове навантаження, слід не забувати і про фізичний розвиток, для якого Доман рекомендує проводити гімнастику, динамічні фізичні вправи та музичні розминки. Чим більше і різноманітніше дитина рухається, тим краще протікає її фізичний розвиток. А це в певній мірі впливає на розумові здібності малечі, оскільки ці процеси взаємопов'язані.

Як проходить навчання?

Заняття варто проводити в той час, коли малюк спокійний, його нічого не турбує і не відволікає.

Дитину слід покласти або посадити в зручному та почати демонструвати карточки зі словами або цифрами (за принципом «від простого до складного»). Одна картка показується упродовж кількох секунд на відстані не більше 50-60 см від лиця, при цьому чітко вимовляємо слово або кількість символів. Перша серія складається з п'яти карток. Слід послідовно демонструвати їх, не відволікаючись на пояснення. Заняття необхідно проводити кілька разів на день протягом 5 днів. Після цього одну картку необхідно забрати, замінивши її на нову. Не слід забувати про зміну послідовності карток при кожній демонстрації.

У міру навчання заняття можна дещо змінювати. Наприклад, після показу картки зі словом або зображенням можна запропонувати малюку знайти цей предмет (якщо це можливо). Діти 3-4 років можуть вигадати невеличкий твір по продемонстрованих словах або створити за ними малюнки.

Починаючи займатися за цією методикою з малечею до року, будь обережні, аби не перестаратися. Для занять із такими крихітками достатньою буде демонстрація картинки і вимови слова. Немовля повинно навчитися поєднувати зображення і слово. Крім цього, увага немовлят ще є нестійкою і розсіяною.

При показі карток бажано заздалегідь погрупувати їх за категоріями («птахи», «овочі» тощо). Демонструвати їх можна в різних послідовностях. Для зручності краще підписати картки зі зворотного боку, щоб не заглядати на картинки — це може стати перешкодою у сприйнятті інформації і відвернути дитину від самого процесу.

Не слід показувати ті ж картки понад трьох разів на день. Не бійтеся вводити новий матеріал, навіть коли не спостерігаєте бажаної реакції малюка. Можливо, нова серія картинок сподобається йому більше.

Як бачимо, заняття за методикою Г. Домана не мають конкретних і строгих принципів. Головним є бажання розвивати свого малюка і його зацікавленість навчанням.

Думки про шкоду застосування методики

На просторах Інтернету можна зустріти й чимало негативних відгуків про дану методику, навіть її повне розвінчання. Наприклад, існують заяви про те, що з деякими нобелівськими лауреатами займалися за цією методикою, але жодне контрольоване випробування на даний момент не підтвердило ефективність цієї методики для раннього розвитку дітей.

На думку психолога Г. Бояринцевої, у методики Домана є свої негативні сторони. Основна з них полягає в тому, що при її використанні малюк з активного учасника, суб’єкта процесу навчання перетворюється в його об'єкт. Під час навчання дитина є пасивною, працює тільки її зорова система, охоплюючи лише ту інформацію, яка подана на карточках. Дитину навантажують фактами, але не вчать думати (використовувати отримані знання). 

 Як стверджує доктор педагогічних наук О.В. Хухлаєва, у цій методиці є два головних підводних камені, на які можна «налетіти». Перший обумовлений наявністю функціональної асиметрії мозку, тобто різними функціями, які виконують ліва і права півкулі. Традиційне раннє навчання актуалізує в основному ліву півкулю, тобто є шанс перевтомити дитину або виховати з неї пасивного спостерігача — людину, яка не вміє створити власний творчий продукт.

Другий — це позбавлення дитини активного включення в навчання, часу, який їй потрібно для свого природного розвитку, необхідного для формування активності, ініціативності, особистісних характеристик тощо.

До недоліків також відносять те, що запам’ятовування у дітей носить механічний характер і більш схоже на цирковий номер, ніж на навчання.

***

Та, як завжди, вибір за вами. Давайте ж дозволимо дитині гармонійно розвивати тіло і душу. Логіку й інтуїцію. Емоції та розум. Тоді вона обов'язково буде щасливою.