Історія

Педагогіка Монтессорі є системою виховання, що була запропонована на початку минулого століття італійським педагогом, вченим і мислителем Марією Монтессорі. Виявивши, що її результати роботи по власній методиці з розумово відсталими дітьми дали чудовий результат, вона почала досліджувати шляхи для кращого й успішнішого педагогічного виховання звичайних дітей. У 1907 році  Монтессорі стала директором дитячого будинку, де жили діти від трьох до шести років, практикуючи власну методику. Вона дозволяла дітям працювати незалежно одне від одного і вибирати заняття, які їх цікавили, зауважуючи, як малюки працюють з різними матеріалами, як активують значні сили концентрації та самодисципліни. Згодом була розроблена методика Монтессорі, заснована на ретельному спостереженні за дітьми.

Теорія  

В основі методу Монтессорі є виховання, що базується на самостійній діяльності, практичному навчанні та спільних іграх; діти працюють в групах та індивідуально, розвиваючи власний потенціал, а відповідні матеріали призначені для підтримки природнього розвитку малечі в добре підготовленому середовищі. Навчання за цією методикою починається з розуміння того, що роль дорослого полягає у допомозі при розкритті вроджених задатків дитини.

Основні принципи, які лежать в основі методу:

• повага до дитини (цей принцип є наріжним каменем, на яку опираються всі інші постулати методики. Монтессорі-педагоги виявляють свою повагу до дітей, коли допомагають їм вчитися самостійно. Якщо у дітей є вибір, вони здатні розвинути навички та вміння, необхідні для ефективного навчання автономно і позитивної самооцінки).

• абсорбуючий розум (ми набуваємо нових знань, використовуючи власний розум, але діти вбирають знання безпосередньо з життя як такого. Просто живучи, малюки вчаться з оточуючого середовища. Але те, чого вони навчаться, в значній мірі залежить від їх наставників, які створюють довколишнє середовище, та власного досвіду).

• чутливі  періоди (Монтессорі вважала, що є чутливі періоди, в які діти більш сприйнятливі до певної моделі поведінки і можуть здобувати певні навички швидше та легше. Незважаючи на те, що всі діти відчувають ті самі чутливі періоди (наприклад, період для письма), їх послідовність і терміни відрізняються у кожного малюка. Роль педагога полягає у спостереженні, щоб вчасно виявити ці періоди та забезпечити умовами для їх оптимальної реалізації).

• підготовлене навколишнє середовище (на думку Монтессорі, діти найкраще вчаться у підготовленому для цього середовищі, місці, де вони можуть працювати самостійно та використовувати підготовлені для цього навчальні матеріали. Свобода вибору є суттєвою характеристикою такого середовища. Оскільки діти в межах довколишнього навчального простору можуть вільно використовувати матеріали за власним бажанням, вони швидше і без великих зусиль поглинають необхідне. Монтессорі була майстром у створені середовища для наймолодших, що дозволяв їм бути незалежними, активними і вчитися водночас).

• самоосвіта (це один з основних принципів даної методики. Діти, які активно займаються у підготовленому середовищі та здійснюють свободу вибору, в буквальному розумінні навчаються самостійно. Звісно, важливе місце тут відводиться на правильно підготовлений простір).

Роль вчителя

На думку М. Монтессорі, педагогу необхідно направляти дитину, не даючи їй відчути цю присутність надто багато, але бути завжди напоготові надати необхідну допомогу.

Учитель демонструє основні моделі поведінки по здійсненню цього підходу:

─ робити дитину центром навчання,

─ заохочувати вчитися, надаючи свободу у підготовленому середовищі,

─ вивчати дітей, щоб підготувати для них найкращі умови, виявити чутливі періоди та могти перевтілити недоречну поведінку на виконання значущих завдань,

─ підготувати навчальне середовище, де матеріали забезпечують реалізацію усіх потреб дітей,

─ поважати кожну дитину та її роботу,

─ вводити нові навчальні матеріали після спостережень за кожною дитиною.

Практика

Практичне втілення головних принципів Монтессорі-методики ґрунтується на реалізації наступних пріоритетів: підготовлене середовище, навчальні матеріали та матеріали, які допомагають незалежності (чітка впорядкованість, легкодоступність до матеріалів, їх безпечність та якість, відкриті та низькі полиці тощо), втілення ідей свободи та дисципліни робота в змішаних групах.

Монтессорі-середовище придатне для навчання дітей від народження до середньої школи.

Малюки (діти від народження до трьох років):

  • наділення безпечним і сприятливим навколишнім середовищем,
  • зміцнення довіри до себе та світу,
  • розвиток впевненості у своїх нових здібностях,
  • розвиток моторної координації, дрібної моторики, мовних навичок,
  • можливість отримати незалежність у повсякденних справах.

Початковий період (для дітей від трьох до шести років):

  • сприяти зростанню функціональної незалежності, наполегливості та саморегулювання,
  • сприяти соціальному розвитку на основі шанобливого спілкування,
  • містять велику кількість матеріалів для чуттєвого сприйняття, розвитку грамотності та математичних навиків,
  • надання можливостей для творчого самовираження.

Основний період (для дітей від шести до дванадцяти років):

  • надання можливостей для спільних інтелектуальних досліджень, в яких підтримуються інтереси дитини,
  • підтримка у розвитку впевненості в собі, у власну уяву, інтелектуальну незалежність та самоефективність,
  • сприяння розумінню ролі дитини у співтоваристві.

Юнацтво (для підлітків дванадцяти-п’ятнадцяти років):

  • допомога в розумінні себе у ширших масштабах,
  • надання можливостей займатися аспектами різноманітних робіт,
  • забезпечення умовами для практичного застосування наукових знань,
  • розвиток самовираження у міжособистісних стосунках.
Недоліки

Монтессорі-методика має і свої недоліки. Наприклад, один із них полягає в тому, що малюк не розвиває фантазії та творчого мислення. Тому якщо хочете взяти на замітку деякі принципи методики чи повністю нею займатися, не забувайте приділяти увагу розвитку уяви та творчому виханню дитини.