“Здатність регулярно давати приплід, плодитися”, - одна з дефініцій слова плідність, яку наводить український академічний тлумачний словник Людська плідність – це можливість зачати та виносити потомство. Чи насправді “людська плідність” є настільки  плідною?

Виявляється, людина поміж інших ссавців “не є дуже плідною”. Наприклад, окремі представники ссавців (як от: коні, вівці та велика рогата худоба, - вибачте, за таке порівняння) можуть зачинати приплід буквально при кожному співжитті. Натомість, у людини у віці 30 років, маючи регулярні статеві відносини, ймовірність настання вагітності сягає лише 80 %. Людські статеві відносини закінчуються зачаттям з ймовірністю 1 до 10-ти.

Статева діяльність людини, чоловіка та жінки, регулюється гормонами. Від функціонування гормональної системи залежить їх плідність.

Можливість продукувати статеві клітини в обох статей відрізняється. Так, фертильність жінки є циклічною та повторюється що 20-40 днів. Жінка плідна лише раз протягом циклу у день, коли дозріла жіноча статева клітина - яйцеклітина. Натомість чоловічий цикл сталий. Дорослий чоловік постійно продукує чоловічі статеві клітини - сперматозоїди, проте має пройти певний час, аби вони дозріли до моменту виходу з яєчок і почали власний шлях. Це приблизно 42 дні. Однак навіть тоді сперматозоїди ще не є повністю готовими, аби запліднити яйцеклітину. Для цього їм життєво необхідний слиз, що виділяють крипти шийки матки. Слиз мусить бути саме лужної консистенції, тобто припадати на плідний період в циклі жінки, тоді, коли в фолікулі починає дозрівати яйцеклітина, а це за 6-7 днів до її виходу, а отже, до овуляції. Яйцеклітина живе лише 24 години і лише 12 з них здатна до запліднення.

Хоча чоловік плідний протягом всього життя, проте з роками якість та кількість продуктивних статевих клітин зменшується і напряму залежить від способу життя самого чоловіка, екології тощо. На разі говорять про зниження плідності чоловіків, зокрема живучості самих сперматозоїдів. Якщо раніше в науковій літературі говорили про здатність сперматозоїдів “дочікуватися” яйцеклітину до 7 днів, то зараз знаходимо публікації з уточненими даними –  4-5 днів. Тема чоловічого здоров’я, безперечно, потребує окремого розгляду.

Жінка плідна лише 4 % свого життя. Від віку статевого дозрівання              (11-14 років) до віку настання менопаузи (50-60 років). Давайте порахуємо.

Коли дівчинка знаходиться в лоні матері в її яєчниках вже закладаються близько 2 млн. яйцеклітин в зародку, таким чином, жінка, що є матір'ю для своєї дитини, одночасно стає бабусею для майбутніх поколінь. До часу репродуктивного віку лише приблизно 400 тис. яйцеклітин дозріють і лише 400- 500 з них будуть використані.

У перші роки статевого дозрівання майже 80 % циклів є неплідними, ановуляторними, це стосується і циклів після пологів і циклів у пременопаузі. Пік плідності у жінки припадає на вік між 19-24 років до 30-35, тоді приблизно 80% статевих актів закінчується вагітністю. Існує така статистика:

1.       У віці 30 років лише 75% жінок можуть завагітніти протягом року, і 92% протягом чотирьох років;

2.       У віці 35 років відповідно - 66% і 84%

3.       У віці 40 років - 44% і 64%.

Отже, наведені вище факти свідчать про «тендітність» людської плідності та потребу її берегти, особливо для жінок, зокрема, пам’ятати, що ти не лише жінка, але й майбутня мати. А це значить – уникати факторів, що можуть знищити репродуктивне здоров’я або вплинути на його зниження.

          Властиво, ми плавно підійшли до дуже вважливої теми, яку також маємо на меті порушити у цій статті, а саме: проблем з народженням дитини.

          Звичайно, говорити про це складно, оскільки питання делікатне. Адже стосується найпотаємнішого і найбажанішого – потреби реалізувати своє батьківське і людське покликання – дати потомство. Тому й торкає найглибших струн душі. Якщо ми у цій статті несвідомо торкнемося чогось болючого, відразу просимо пробачення.

Давайте спершу поглянемо на статистику безпліддя в Україні, а також дані медицини щодо застосування так званих допоміжних репродуктивних технологій (“запліднення в пробірці”), що зараз є дуже поширеними та популярними, якщо так можна сказати, а краще – розрекламованими.

Одним з інтегральних показників стану репродуктивного здоров’я нації є безпліддя. За даними офіційної статистики, у 2016 р., рівень безпліддя в Україні становив – 3,8 %  на 1 тис. жінок фертильного віку і 0,90 %  – чоловічого. Водночас соціологічні дослідження доводять, що небажане безпліддя стосується 6,8 % сімей України, тобто близько 1 млн подружніх пар4. Хоча фахівці говорять, що це неточні дані, оскільки не усі пари заявляють про свою проблему. Про неповність реєстрації жіночого та чоловічого безпліддя говорить значний діапазон коливань його поширеності в регіонах – жіночого з 19,74 % у Запорізькій до 1,69 % у Рівненській областях, чоловічого – з 14,11 % у Запорізькій до 0,03 % у Харківській областях.

За останні роки в Україні, як і в інших країнах Європи, розповсюдились практики застосування допоміжних репродуктивних технологій (надалі - ДРТ), тобто так званого штучного запліднення. Так, кількість циклів запліднення “in vitro” в Україні за останні 10 років збільшилася у 3,5 раза: з 5 416 до 18 871.

У структурі розпочатих циклів у 2015 р. перше місце посіли цикли ICSI – 47,8 % (інтраплазматичне введення сперматозоїда), друге – цикли з перенесенням кріоконсервованих ембріонів – 31,1 % і третє місце належить IVF – 8,8 % (запліднення сперматозоїдами шляхом інсемінації). Найбільша кількість розпочатих циклів ДРТ за всіма видами процедур спостерігається у м. Київ –             11119 та Харківській області – 2231, найменша у Волинській – 164 та Хмельницькій областях – 49.

Як стверджують лікарі – репродуктологи (так називають себе ті, що задіяні в “in vitro”), останніми роками спостерігається незначна тенденція до збільшення частоти виявлення чоловічих чинників (15,02 % на 100 розпочатих циклів                  у 2011 р. і 17,54 % у 2015 р.) та  відповідно зменшення частоти жіночого чинника – 22,63 % і 19,04 %. Тобто говорять про чоловіче та жіноче безпліддя.

Тут варто зазначити, що ДРТ застосовують переважно у віковій категорії до 40 років, а також відслідковують його ефективність саме не вище цього віку. Так, за даними Української асоціації репродуктивної медицини частота настання клінічної вагітності від розпочатих лікувальних циклів ДРТ в Україні у 2015 р.  становила 36,56 %, у Європі цей показник у 2014 р. становив 33,2/31,6 % IVF/ICSI. Показник успішної народжуваності в Україні у 2015 р.  – 29,57 %, у Європі – 25 %, за даними Європейського співтовариства репродукції людини та ембріології (ESHRE).

Крім того, ще одним показником «якості» ДРТ визначають кількість живонароджених. Так, у 2015 р.  після розпочатих лікувальних циклів за допомогою ДРТ народилось живими 6 450 немовлят проти 1 492 – у 2006 р. (цей жахливий факт просто вражає!!! Зважаючи на кількість жінок, що проходили процедури штучного запліднення! Не говорячи  вже про тих дітей, що підлягали кріоконсервації та просто знищенню!). Серед фактів, що викликають тривогу, - кількість лікувальних циклів, кінцеві результати яких невідомі. Величина таких циклів щорічно має нестабільний характер і залежить від бажання сім’ї повідомити лікувальні заклади про результат отриманого лікування.

Ще більше всиляє недовіру та побоювання розуміння, що за кожним таким «лікуванням» стоїть значний і незворотній вплив на організм для отримання таких бажаних результатів. Гормональна стимуляція, якій піддається жінка чи чоловік настільки сильна, що не кожна здорова особа могла б таке витримати. Натомість безпліддя – це комплексна проблема, яка не виникала відразу, а стала, переважно, результатом багаторічних змін в організмі, а тому вирішення проблеми шляхом штучного усунення наслідків, непролікувавши корені проблем, приводять до непоправних наслідків, серед яких і летальні випадки, а також руйнування здоров’я, неможливості виношування вагітності та народження здорових дітей. Звичайно, даних досліджень не має, але з великою ймовірністю можна сказати, що діти народжені в таких умовах також можуть мати проблеми з фертильністю.

Крім того, ДРТ пов’язані із фізіологічним та емоційним насиллям, оскільки протиставляють себе природньому процесу запліднення яйцеклітини, де вона в природніх для неї умовах робить вибір того чи іншого сперматозоїда. Тоді дитина стає продуктом медицини, лікаря, а не чудом, даром Природи, Бога, і приходить як результат експериментів, а не любові Чоловіка та Жінки, Батька та Матері. Це, очевидно, також матиме вплив на її зростання та подальше буття. Тут зазначу, що, звичайно, ніхто не заперечує благих намірів лікарів в допомозі до такої бажаної мрії батьків, що гаряче бажають потомства. Проте мета, безперечно, не виправдовує засобів.

Що стосується безпліддя. Воно, як зазначають фахівці, є переважно лише симптомом основного захворювання. Адже проблеми, що викликають безпліддя, мають двоякий ефект: вони не лише перешкоджають зачати та виносити потомство, але  й викликають короткотермінові та довготривалі проблеми зі здоров’ям. Постійне ігнорування такого погляду на безпліддя є значним недоліком у сучасному підході до лікування згаданої проблеми та схоже на зрізання лише вершини айсберга без розгляду причин та дослідження коренів.

Крім того, проблеми фертильності стосуються значною мірою психо-емоційних факторів, і навіть духовної складової. При чому як у виникненні самої проблеми, так і в боротьбі з нею. Тобто те, що переживає жінка, подружня пара, різноманітні проблеми, хвилювання, спосіб життя тощо мають своє відображення на жіноче репродуктивне здоров’я та загалом на налаштування та готовність пари стати батьками. Найбільшим сексуальним органом є наша голова і діти спершу народжуються в голові.

Таким чином пара, яка приходить в клініку, де їй пропонують таке дороговартісне лікування, не завжди усвідомлює наслідки, на які вона себе наражає, а також те, що лише приблизно 1/3 частина пар можуть в таких умовах отримати вагітність. При чому це не означає, що жінка буде здатною виносити та успішно народити здорову дитину ту, чи тих, яких вдалося «приживити» в матку, не говорячи про тих, що підлягали знищенню! Крім того, ніхто не говорить про наслідки для здоров’я жінки, пари при такому інтенсивному втручанні. А це, очевидно, матиме вплив на їх подальше життя, а також на здоров’я фізичне та психологічне зачатих в такий спосіб дітей. Також, безперечно, якщо бездітність пари була пов’язана з психо-емоційними факторами, які залишаються, з якими пара не працює, то вони під натиском таких обставин можуть стати непереборними випробуваннями та провокують дуже часто до розлучень та ще більшого занурення в бездну депресії та смутку.

Який же вихід? Чи існує метод достатньо ефективний в допомозі з такою болісною проблемою.

Є. І це найперше – молитва. Так, молитва. Тиха, спонтанна, щира молитва, крик душі. Саме молитва здатна вивільнити в людині той розпач, розчарування, біль та ненависть, що викликані непереборними обставинами життя та безсиллям. Не лише вивільнити, але й розчинити у морі тепла, любові та доброти Того, хто слухає і чує. Молитва здатна звільнити від тягарів непрощення та бруду, що накопилися в душі. Вона розв’язує кайдани та зм’якшує наші душі, робить їх здатними до сліз. Найперше сліз покаяння, ридання про те, що не склалося, потоку невичерпного всього того, що накопилося. І тоді душа наша очищується і звільнюється, розум світлішає, яснішає, приходить вирішення. Тоді людина здатна більш розсудливо, холоднокровно впорядкувати власне життя, викинути те, що залежалося та відійти від того, що гнітить та нищить.

Але не тільки. Існують й новітні розробки в даній сфері. Наприклад, Напротехнологія. Чи ви чули про це?

NaProTechnology (Natural Procreative Technology) – природня проекреаційна технологія – це метод, що ввійшов в науковий світ з 80-х років минулого століття та пов’язаний з іменем професора Томаса Хілджерса. Він  разом з групою своїх співробітників, взявши за основу овуляційний метод Джона і Евелін Білінгсів (один із методів природнього планування сім’ї, заснований на спостережені за секретом криптів шийки матки - слизом), створив спочатку модель Крейтона, тобто модель “цілісного піклування про фертильність” ( Creighton Model Fertility Care System – популярний в Америці метод натурального планування сім'ї), а на його основі – NaProTechnology. Напротехнологія стала новим розділом гінекології, яка у комплексний і новаторський спосіб трактує плідність і неплідність жінки. У цій галузі використовуються раніше набуті знання у гінекології, ендокринології, а також хірургії, а іноді навіть відкинуті лікарями - гінекологами. Її новаторство полягає на поєднанні і створенні стандартизованої моделі детального спостереження, аналізів даних і висновків, а також на революційному ставленні до процедурного лікування. У 2004 році був виданий підручник професора Хілджерса «NaProTechnology – Хірургічна і медична практика», що містив зібрані до цього часу результати обстеження і результати лікування при багатьох гінекологічних захворюваннях, а не тільки при безплідді.

 Напротехнологія є, без сумніву, інноваційним та прогресивним методом. Чому так? І в чому її переваги порівняно з іншими методами? І взагалі, що таке “НаПро”?

Суть напротехнологій полягає на спостереженні парою за певними біомаркерами - ознаками, що виникають протягом циклу. НаПро, як ми уже сказали, базуються на крейтонівській моделі спостереження за циклом, а це означає, що основним фактором, який досліджує жінка, є секрет шийки матки – слиз. Вона спостерігає за змінами його консистенції, виглядом протягом циклу, а також своїми відчуттями при його відсутності чи наявності і детально описує та занотовує їх у відповідні карти.

Лікування проходить у три етапи: на першому – пара зустрічається з інструктором, що допомагає зорієнтуватися, як заповнювати карти та як спостерігати за собою. Таке консультування триває приблизно 3 місяці. Таким чином, подружжя саме стає “експертом” з власної плідності, пізнає свій власний біологічний ритм, його порушення.

Пізніше починається другий етап. Уже з зібраними матеріалами подружня пара звертається до лікаря. Інформація, яку той отримує, окрім об’єктних обстежень, що сам здійснює (тобто фізичного лікарського обстеження і додаткових обстежень: УЗД, рентген і лабораторних), дуже допомагає, оскільки проведення будь-яких оглядів та досліджень можна ідеально достосувати до фізіологічного циклу жінки. Це надає фахівцю незрівнянно більше можливостей розпізнавання причин безпліддя та інших жіночих захворювань у спосіб, який відрізняється від традиційного.

Лікар, котрий проводить діагностику, визначає ступінь проблеми, а також направляє, якщо необхідно, на додаткові обстеження, аби зорієнтуватися у методах подолання проблеми. Він також окремо обстежує чоловіка. Тобто йдеться про комплексний підхід до проблем пари, а не лише жінки. Також на другому етапі, який теж може тривати до 3-5 місяців, включаються за необхідності і хірургічні методи лікування (гістеросальпінгографія (ГСГ), гістероскопія, лапароскопія). А вже після встановлення причини безпліддя пара проходить фармакологічне, гормональне лікування, також чітко пристосоване до індивідуальних потреб. Якщо наступають відхилення у результатах обстеження чоловіка, то йому також призначаються ліки.

То вже після такого тривалого дослідження та лікування, коли пройшло приблизно 6-8 місяців, очікується, що місячні цикли внормовуються, а анатомія також направляється (прохідність фаллопієвих труб, відсутність злук, вилікувані можливі вогнища патології ендометрію і т.п.).

Тоді настає третій етап лікування – очікування на саме зачаття. При чому вже подружня пара знає свої плідні та неплідні періоди. Подружні акти рекомендуються у «віконечку плідності», яке відкривається завдяки присутності необхідного виділення слизу шийки матки.

Цей етап триває приблизно протягом наступних 12 місяців. Отже, увесь діагностично - лікувальний процес триває приблизно 18-24 місяців. Це саме той час, під час якого більшість подружжя мають отримати бажаний результат. Якщо ні, то подружжю допомагають усвідомити, що воно та лікарі зробили усе можливе і морально допустиме для того, щоби їм допомогти. І для тих пар, які відчувають до цього покликання, це може бути вказівкою до того, щоб думати про усиновлення.

Географія застосування НаПро досить велика та стосується не лише безпліддя, але й інших проблем, зокрема:

  • викидні;
  • позаматкові вагітності;
  • ендометріоз;
  • кисти яєчників;
  • нерегулярні цикли;
  • хронічні порушення у виділенні слизу цервікального;

На скільки ефективні Напротехнології?

Фахівці, що задіяні в програмі лікування, що пропонує напротехногія, засвідчують про ефективність у 50-60% звернень не залежно від фертильного віку жінки. Це досить високий показник зважаючи, що, нагадаємо, результативність штучних репродуктивних технологій становить лише 30% у жінок до 40-років. Такий високий показник зумовлений, по-перше, досить точною діагностикою причини бездітності, а по-друге, достосуванням самого процесу лікування до індивідуальних особливостей організму тої чи іншої жінки та психо-емоційних факторів пари, що сама стає для себе «експертом» з плідності. Напротехнології, як й інші методи природнього планування, стоять на сторожі репродуктивного здоров’я та, можна сказати, співпрацюють з організмом у процесі відновлення фертильності. Це відбувається завдяки тому, що жінка спостерігає за певними ознаками в циклі, і вчиться розуміти ті сигнали, що подає її власний організм, на відміну від сучасної тенденції, в якій статева система медично пригнічена або знищена, і стає об’єктом медичних маніпуляцій.

 Крім того, подружжя спілкується між собою, вчиться розуміти та долати спільні труднощі, брати відповідальність за власне життя та свій вибір. Таким чином, така тривала дорога не завжди стає важчою, але частіше шляхом вирішення та самопізнання, що в довгій перспективі дає кращі результати.

Наталя Попадюк,

сімейний консультант,

консультант симто-термального методу

розпізнання плідності (англійська модифікація)