Мабуть немає такої мами, яка би жодного разу не підвищила голос на свою дитину.

Ладно, якщо це просто сказати більш суворим тоном. Але якщо крик такий, що реально чути на весь дім чи квартиру, тоді варто задуматись…

Давайте проаналізуємо, чому ми кричимо. Однією з причин є те, коли ми говоримо дитині спокійно декілька разів, вона не реагує, тоді ми починаємо кричати. Як правило дитина може нас послухати і зробити, те, що ми кажемо. А може і не послухати, тоді не дай Бог, мама може застосувати силу( Здавалось би ми праві, говоримо до дитини спокійно п”ять разів, вона не хоче нас слухати, то вона і винна, що ми кричимо на неї.

Але чи повинна вона робити все те, що ми їй говоримо? Можливо у неї свої ідеї, плани, думки, справи, мрії в кінці кінців, яке не вписуються у ті, що ми собі намалювали. Часто у нас немає часу підійти до дитини і просто присісти поруч і спокійно запитати і домовитись із нею… Подумайте, що відчуває дитина на яку кричать. Вона відчуває, що нею маніпулюють, що її не люблять, що її заставляють робити те, що їй не подобається…

Спробуйте зовсім інший метод:

навпаки знизити голос і сказати пошепки, те, що ви хотіли прокричати. Обніміть дитину, скажіть про свої почуття, про те, як вас засмучує, коли вам потрібно повторювати багато разів одне і те ж. Тільки тоді вона буде більш охоче вас слухати та йти вам на зустріч, тому, що любить вас, а не тому, що боїться!