Одною з улюблених справ багатьох дітей є прогулянки. Пострибати від квіточки до квіточки, помахати ручками як крильцями, назбирати нову колекцію камінчиків чи паличок – варіантів повно. Тим не менш, часом мамам чи татам доводиться поєднати прогулянку зі своїми справами – тому не завжди є час розглядати кожне деревце. Ви на це дивитеся нормально, а для дитини це може стати «трагедією», яка переросте в плач та істерику. Ось кілька варіантів занять, щоб зацікавити дитину:

  1. Гадаю більшість батьків знає, яку відстань її дитина може пройти без особливої перевтоми для себе. Але коли потрібно йти в якесь конкретне місце (а не прогулюватися від квіточки до квіточки), в дитини значно швидше починають «боліти ніжки». Часто одразу після виходу з дому. Це нормально – дитина готується до того, що їй буде нецікаво. Звичайно, можна одразу взяти на руки чи «на ґирґоші», посадити у візок, але часом такої змоги не має. Тоді перетворіть ваш шлях у гру. Навіть найпростіший маршрут, якщо пофантазувати, може перетворитися в захопливу мандрівку до Бразилії чи Індії, а можливо це подорож у якусь казку. Спочатку ініціатива буде лише ваша, але немає дітей, які не люблять фантазувати. Малеча буде радісно бігати від одної «пальми» до іншої, шукати там «мавпочок», чи сходити на «найвищу гору в світі». До речі, так можна й контролювати тих бешкетників чи бешкетниць, які пробують тікати від мами. Наприклад дорога – це річка де плавають акули чи крокодили і туди не можна, а дорогу потрібно не просто перейти, а переплисти з «мамою-кораблем». Одним словом – підбирайте те, що цікавить вашу дитину: подорож континентами, космосом чи до динозаврів… У таких «мандрівках» дитина дуже легко запам’ятовує те, що ви їй кажете, тому сміливо розповідайте побільше цікавого і згодом будете приємно здивовані знаннями своєї дитини.
  2. Коли дитина не має сил йти, але вона може мати сили бігти. Здається парадоксом, але в мене спрацьовувало багато разів. Використовували цей спосіб тільки в парках, бо попри дорогу бігати не дуже безпечно. Так от, коли я чула, що «в мене не має вже сил йти» я пропонувала позмагатися – хто перший добіжить до (лавки, стовпа, дерева), чи прості лови. Як не дивно, від цієї гри я втомлювалася швидше, ніж моя «втомлена» малеча.
  3. Для менших діток більш актуальним буде звертання уваги на те, що є навколо, чи що має бути попереду. Багато розповідайте і намагайтеся показати щось цікаве. Знайдіть ту тему, яка цікавитиме саме вашу дитину – квіти, дерева, машини. Йдіть уперед на пошуки червоних машин, тюльпанів, котиків…
  4. Дітям може бути нецікаво не лише йти, але й їхати. Коли малеча вже ставала трохи старшою, ми грали в «слова». Я казала слово, а наступне вона мала сказати на ту букву, на яку закінчилося моє. Або ми шукали навколо, що є на букву Т (А, К…) – тролейбус, тротуар, тато… Залежно від віку і зацікавлень, гру можна вдосконалювати і ускладнювати, беручи до уваги побажання і зацікавлення саме вашої дитини.
  5. Малювати карту маршруту. Дайте дитині папір і ручку і нехай вона пробує малювати мапу – відобразити повороти на вашому маршруті, скласти свої «умовні позначення» для окремих будинків, дерев чи інших цікавинок. Можна запропонувати, що в кінці вашого маршруту заховаєте СКАРБ (на ваш розсуд) і це вже буде справжня мапа скарбів.

Прислухаючись до своєї дитини, можна придумати багато різних варіантів ігор. Пам’ятайте, що це нормально, коли дитини не цікаво просто йти, тому перетворіть це на гру. Підтримуйте і хваліть вигадки дитини, давайте цікаву інформацію і зацікавлюйте різними темами, заохочуйте дитину ділитися своїми думками – і ходіння у справах стане корисним і цікавим.