Наші ресурси, як моральні, так фізичні, - вони вичерпуються. А виснажена жінка не почуватиметься щасливою і вже точно, не матиме цього особливого ресурсу, який робить щасливими всіх, хто її оточує.

Нерідко наше прагнення до жертовності заради чоловіка чи дітей надмірне, не виправдане практично, а наші “домашні подвиги” вселяють в чоловіка та дітей тільки перманентне відчуття провини.  Адже у втомленої та роздратованої жінки може інколи мимоволі “вирватися”: я от для Вас тут прибрала, приготувала - а ви не цінуєте. Від втоми ми інколи зриваємося на чоловікові чи власних дітях, а потім самі ж собі докоряємо за це. Не варто так робити! Ваші близькі насправді люблять вас, і цінують, і готові підтвердити це допомогою. Просто дозвольте собі каплю здорового егоїзму і не робіть усе самі, долаючи втому та апатію від безкінечних домашніх справ. Спробуйте вповноважити чоловіка на миття посуду, а дітей відрядіть самостійно збирати свої іграшки. Вам теж потрібен час на відпочинок, на реалізацію себе, на якісь власні справи - які б вони не були. Так, ви цілком заслуговуєте і маєте повне право пити чай і читати книжку, лежати в ароматній ванні чи виходити на каву з подругами.

Поміркований здоровий егоїзм проти застарілих стереотипів: що переможе у Вас?

Прикладів надмірної самопожертви та постійного ігнорування власних потреб - безліч, можна змоделювати варіанти практично для кожної людини та на кожну життєву ситуацію:

- Коли мама хоче працювати, реалізувати себе, як професіонал, досягнути успіху в кар'єрі, але залишається вдома заради дітей. Це насправді дуже велика жертва, яка нерідко буває невиправданою. Поки діти справді маленькі, можна спробувати організувати свою роботу в фріланс-форматі, а з часом перейти на повний день, якщо обрана спеціальність потребує присутності в офісі;

- Коли жінка, перебуваючи у декретній відпустці, окрім безпосереднього догляду за малюком, жертовно вповноважує себе на виконання усіх домашніх справ без жодної сторонньої допомоги. Декретна відпустка, її в нас ще заведено називати “сидить вдома з дитиною” - це особлива тема. Кожен добре розуміє, що ця жінка робить багато всього і вже точно не “сидить”. Намагаючись бути хорошою дружиною, вона не просить свого чоловіка про допомогу у домашніх справах, адже він ходить на роботу, втомлюється, а вона ж вдома... І раніше чи пізніше настає момент, коли до краю втомлена і виснажена жінка “зірветься” і нагримає на чоловіка чи образиться без суттєвої причини. Здавалось би чому? Тому, що вона жертвувала усіма своїми інтересами та потребами, навіть найдрібнішими і базовими, для якогось ефемерного загального блага, хоча набагато простіше було попросити чоловіка про допомогу. І дуже ймовірно, що чоловік, не зважаючи на те, що він працював на роботі цілий день, без жодних заперечень помив би посуд, пропилососив квартиру чи забавив би дитинку, тим самим давши дружині трохи вільного часу на власні потреби.

- Коли батьки від народження малюка, відмовляючи собі у всьому почали відкладати кошти на майбутній старт своєї дитини - приватну школу, престижний закордонний університет тощо. У малюка звичайно ніхто не питав, чого він хоче, старалися ж як краще. А потім, кожна трійка у щоденнику - це трагедія і скандал. Батьки пів життя відкладали гроші на престижний європейський університет, а дитина цього не потребує. Планування та заощадження - це звичайно дуже добре, але відмовляючи собі у всьому навіть для високої цілі люди не почуваються щасливими, а приймати рішення за іншу людину, навіть якщо це власна дитина - це, мабуть найгірший спосіб їй допомагати;

- Коли жінка терпіти не може мити посуд чи прибирати, але вважає, що у порядної господині мусить бути ідеально чисто. І так, вона з фанатизмом, вичистить все до блиску, але уявіть її погляд та вираз обличчя, коли чоловік кудись поспішаючи пройде у брудних черевиках по тільки но вичищеному килиму. Насправді, йому, мабуть не розходиться на тому, щоб у Вашому домі було чисто, як в операційній, але йому точно розходиться на тому, щоб Ви не дивилися на нього, як на злісного шкідника.

Лише той, хто сам щасливий, може поділитися щастям з іншими

Таких ситуацій можна згадати безліч, більшої чи меншої важливості, але всі вони про одне. Коли Ви жертвуєте собою, переступаєте через свої справжні вподобання та бажання на догоду чоловікові, дітям, соціуму, то все що Ви робите - це вже фактично з примусу, в цьому нема радості та задоволення, це виснажує Вас, забирає Ваш ресурс, який міг би і мав би бути застосований на справи, які приносять Вам радість, задоволення від реалізації власного потенціалу, що власне і є запорукою щастя.

Тому здоровий егоїзм (так, ми вже на прикладах переконалися, що це не лайливе слово, а властивість здорової психіки)- це один із перших кроків до щастя. Дозвольте собі бути жінкою, не супер-вумен, яка все може і все сама, а таки живою жінкою, яка потребує відпочинку, допомоги та власного часу, кажіть “Ні”, коли ситуація Вас не влаштовує, цінуйте себе і близьких, просіть і приймайте допомогу і Ви побачите, як зникне хронічна втома та постійне невдоволення, з'явиться пристрасть до життя, бажання надихати чоловіка, терплячість до дітей і така майже непомітна, фонова щоденна радість, яка дозволяє сміливо сказати: так, я щаслива!