Кожна людина прагне бути хорошою, успішною, а найкраще — взагалі ідеальною. І це, загалом позитивне прагнення, інколи реалізується у шкідливій формі. Адже, не зважаючи на те, що ми розуміємо — ідеалу не існує, навіть найкращий результат завжди можна ще трішки покращити, ми все ж таки хочемо бути ідеальними — мамами, дружинами, фахівцями, подругами, доньками... цей список можна продовжувати довго.

Коли нам видається, що ми “не дотягнули” до поставленої планки, що ми не ідеальні мами, дружини, тощо, ми почуваємо себе винуватими. Хоча наче і розуміємо, що відчуття провини — це абсолютно неконструктивна емоція, наша пригніченість від цих почуттів тільки псує настрій нам та близьким, руйнує стосунки з рідними та “з'їдає” наші моральні й фізичні ресурси. Почуття провини заважає нам коректно сприймати ситуації навколо, адекватно на них реагувати та загалом радіти життю. Натомість ми маємо тільки відчуття, що ми ні з чим не даємо ради, що ми винуваті перед всіма і що проблеми тільки множаться.

Відчуття провини — родом із дитинства

Для того, щоб зупинити цю лавину переживань потрібно зупинитися самій і без оцінювальних суджень подивитися на ситуацію. Психологи рекомендують для початку з'ясувати звідки в нас взялася ідея, що ми повинні відповідати якимось стандартам чи класифікаціям. Дуже часто виявляється, що чимало упереджень ми здобули в дитинстві та продовжуємо практикувати їх і в дорослому житті. Наприклад, мама казала нам, що таку нечупару ніхто не полюбить — і от, тепер одна пилинка на килимі чи не відпрасована складка на сукні, легко перекреслює той факт, що у нашому домі завжди прибрано і заледве не стерильно.

Усвідомлення походження думок, які викликають почуття вини, інколи дозволяє повністю їх позбутися. Дехто робить цей аналіз самостійно, дехто звертається до фахівця — кожен вибирає, як йому краще.

Насправді таких стереотипів, які провокують у нас відчуття провини, є чимало і було б доволі корисно інколи, у профілактичному форматі, аналізувати собі, чому я так думаю, в чому я себе звинувачую і чи є в цьому реальна проблема, чи я просто псую настрій собі та близьким?

Найпоширеніші з них стосуються стосунків з дітьми, чоловіком, батьками та друзями. Адже, рівень професійності та відповідності займаній посаді ми можемо визначити більш чітко, скориставшись хоча б вимогами до фахівця такого ж рівня, оцінивши результати своєї праці, тощо. А з особистими контактами справа складніша: питання чи достатньо хороша я мама, чи ідеальна дружина, чи добра подруга турбують нас більше, бо посадової інструкції з покроковими вказівками до посади “мама” чи “дружина” - немає. Проте навіть у цих сферах можна здолати невиправдане почуття провини задіявши почуття гумору та здоровий глузд.

Вам здається, що Ви неідеальна дружина і господиня відверто “така собі”?

Подивіться на свій розпорядок дня! Ви працюєте, прибираєте будинок, готуєте їжу, доглядаєте дітей і робите багато іншого. Якщо у Вашій добі 24 години, як і у всіх інших людей — то Ви таки чудово справляєтеся! Ах підлога була мита ще вчора і борщ теж вчорашній? Той факт, що вчора, попри купу інших справ Ви встигли вимити підлогу, означає, що Ви — молодець! А борщ, завжди смачніший на наступний день, а не в той, коли був зварений. Ще жоден чоловік ще не закохався в ідеально однакового розміру котлети, особливо добре випраний одяг чи сяючу сантехніку. Ви знаходите час на спілкування з чоловіком? Ви знаєте основні новини з його життя? Навіть пам'ятаєте імена його друзів та вітаєте з днем народження його маму? Ви дивовижна дружина! А дотримуватися вигаданих стандартів та правил сімейного життя, родом із минулого століття, Ви таки не зобов'язані.

Вам здається, що Ви неідеальна мама, тому що працюєте?

Ще раз перегляньте свій розпорядок дня. Значна частина пунктів у ньому присвячена Вашим дітям. Ваша дитина нагодована, доглянута, Ви її любите та приділяєте їй максимум часу з можливого. Звичайно, реалізуючи себе у професії чи бізнесі, Ви не можете проводити увесь свій час з дитиною. Але з іншого боку, саме тому, що Ви реалізовані та задоволені своїм життям, Ви можете дати своїй дитині більше, ніж коли б сиділи із нею 24 години на добу, нудьгуючи та переживаючи, що через тривалий декрет випадаєте з професії. Якість Вашого спілкування, щирість та яскравий приклад успішної матері — ось те що Ви даєте своїй дитині. І так, Ви чудова мама, яка на простих щоденних практичних прикладах вчить свою дитину дуже потрібних у дорослому житті навичок, таких як організація свого часу, наполегливість, прагнення до самореалізації та вміння знаходити компроміс у складних ситуаціях.

Вам видається, що Ви не досить добра донька?

Для Вашої мами, Ви завжди будете її маленькою дівчинкою, попри те, що Ви вже давно доросла. Тому мамині поради та вказівки не варто сприймати буквально. Інколи розмовляючи з Вами, мама дає настанови тій маленькій дівчинці, яку вона в Вас бачить. Тому, коли мама каже Вам, як правильно мити посуд, дорікає за те, що Ви не одягнули шапку чи не схвалює Ваш вибір чоловіка — це зовсім не означає, що Ви погана дочка. Просто Ваша мама дуже турбується про свою маленьку дівчинку. Ви любите свою маму, допомагаєте, коли потрібна допомога та радієте тому, що Ваша мама добре себе почуває — так, Ви чудова донька! Не дозволяйте вигаданим, нав'язаним суспільством стереотипам псувати Ваш настрій та щире спілкування з батьками.

Такий спосіб можна застосувати практично до будь-якої життєвої ситуації, яка провокує до кінця незрозуміле почуття вини. Головне підходити до наявних ситуацій з позиції здорового глузду та з почуттям гумору. А на кожне загальноприйняте поняття, стандарт чи стереотип дивитися з точки зору практичності: чи близький Вам запропонований підхід, чи корисно буде Вам його практикувати, чи комфортно Вам буде так жити?

Адже Ви повинні бути щасливою, а готувати щодня інший суп, цілодобово та одноосібно доглядати за дитиною, завжди та всюди одягати шапку — Вам зовсім не обов'язково!