Тільки ще вчора милий і слухняний малюк сьогодні б'ється, вередує, не слухається, тупотить ногами і закочує істерики з падінням на підлогу. Що робити? Як реагувати? Покарати, насварити, обійняти чи пожаліти? Давайте розберемося, що таке вікові кризи і як потрібно поводитися батькам в такий період.

Навіщо потрібні вікові кризи?

Справа в тому, що ріст і розвиток дітей відбувається нерівномірно і стрибкоподібно. Кожен новий етап розвитку супроводжується то підйомом, то спадом, а іноді й кризою. Нервова система малюків поки що недосконала, вона тільки розвивається, тому емоційний стан дітей вкрай нестійкий. І кризи, що виникають з освоєнням нових важливих і переломних навичок, можуть супроводжуватися вкрай неприємною для батьків поведінкою. Так, малюк, який тільки недавно навчився повзати або ходити, починає вередувати частіше, гірше спати. Кризи також можуть збігатися з народженням молодшої дитини, початком відвідування дитячого садочкку, переїздом, хворобою та іншими важливими в житті дитини подіями. Криза може проходити спокійно і згладжено, а може бути бурхливою, з постійними капризами й істериками. Криза одного року, двох років, трьох років може початися пізніше, а може й раніше, але вони є неминучими. Більше того, психологи вважають, що якщо у дитини немає ознак вікової кризи, значить, вона не пройшла важливі для себе етапи розвитку, не освоїла якісь необхідні форми діяльності і наче «застрягла» на попередньому етапі. Без кризи немає розвитку, немає руху вперед.

Тому, дорогі батьки, не переживайте, ваша «неспокійна», «нестерпна» дитина правильно і нормально розвивається.

Ознаки вікової кризи

• Негативізм. Дитина говорить «ні» на всі пропозиції, які поступають від дорослих, причому їх зміст і сенс не мають значення. У крайній формі негативізм перетворюється у повне заперечення кожної фрази дорослого. «Цей чай гарячий!» — «Ні, не гарячий!» (малюкові краще обпектися, ніж послухатися). «Хочеш цукерку?» — «Ні, не хочу!» (хоча дуже хочеться).

• Упертість. Дитина поводиться в той чи інший спосіб, просто щоб наполягти на своєму, а не тому, що йому це по-справжньому треба. Наприклад, ви пропонуєте дитині їжу, а вона відмовляється. Через деякий час вже добряче зголоднілий малюк продовжує відмовлятися від їжі, тому що «гордість» і впертість не дозволяє йому поступитися.

• Непоступливість. Дитина хоче робити все сама, не беручи до уваги, що певні речі їй робити самій поки не дозволено. Наприклад, різати ножем або включати в розетку електроприлади. Від цього дитина злиться і скандалить, не погоджуючись з доводами дорослих.

• Протест. Дитина бунтує проти усталених правил, відчуваючи межі дозволеного і терпіння батьків.

• Знецінення. Малюк відмовляється від раніше улюблених іграшок, занять, їжі. Йому потрібні нові ігри, нові іграшки, нові переваги. Говорячи дорослою мовою, дитина переживає переоцінку цінностей.

• Деспотизм, ревнощі. Дитина намагається закріпити своє панівне становище в домі і «показати всім, хто тут господар». Особливо яскраво це проявляється, якщо в будинку є молодша дитина.

Коротко про перші кризові періоди
  • Криза одного року: відокремлюємося від мами

До кінця першого року життя малюк уже вміє сам ходити, вимовляти перші слова. Це дуже серйозне досягнення для дитини і колосальне навантаження. Дитина починає розуміти, що вона і мама — вже не одне ціле, що мама існує окремо від неї. Малюк починає демонструвати перші акції протесту, вередує, негативно реагує на заборони. Часто дитина не відпускає маму навіть до туалету, боїться випустити її з поля зору, її увагу вкрай складно переключити на щось інше. Це не простий каприз, це вікова криза.

 

  • Криза двох років: стаємо самостійними

Американські психологи називають цей період кризою «жахливих дволіток», порівнюючи його з підлітковою кризою. Причина кризи двох років — необхідність чинити опір чужій волі, щоб відчути, що власна думка і власні дії мають право на самостійний вибір і не можуть весь час залежати тільки від дорослих. У цей час формується особистісна автономія. Малюк вже чітко розуміє, а не тільки здогадується, що він і мама — різні люди, і він вже може діяти окремо від неї, приймаючи самостійні рішення.

 

  • Криза трьох років: шукаємо визнання

Ця вікова криза проходить під гаслом «Я сам!». У цей час у малюка формується почуття власної гідності, самоповага і прагнення реалізувати себе в різних заняттях і діях. Дуже важливо підтримати малюка, захоплюватися його успіхами, хвалити і заохочувати, тим самим допомагаючи подолати вікову кризу трьох років. У протилежному разі дитина може замкнутися в собі, стати плаксивою, невпевненою, нерішучою або ж «придумати» свій успіх. Цим пояснюється надмірні хвастощі, брехливість, злопам'ятність, страх, хитрість. Син або дочка стали часто брехати, пояснюючи свої проступки вигадкою і заздалегідь бояться покарання? Перегляньте свою систему оцінок і покарань. Якщо ви ліквідовуєте причину, то допоможете малюкові знайти те заняття, яке у нього добре виходить і приносить задоволення, ви разом з дитиною позбудетеся від симптомів кризи, адже вона буде подолана.

 

  • Криза шести років: переоцінюємо себе

Шестирічний вік — це час, коли дитина переоцінює себе. У її поведінці кудись зникає безпосередність і дитяча наївність. Дитина починає вести себе по-іншому: манірничати, кривлятися, вередувати. Її манери набувають нальоту безглуздості, штучності й надуманості. Все це виникає з розуміння боротьби внутрішніх протиріч, які з'являються з новими обов'язками і зі змінами в житті. «Я хочу, але боюся», «треба, але не хочеться», «хочу і те, й інше, а вибрати треба щось одне». Дитина активно осмислює навколишній світ і шукає своє місце в ньому. Вонаін готується до вступу в нову життєву смугу і до нових відносин.

 

Як допомогти дитині подолати вікову кризу?

* Надавайте дитині можливість вибору. Що вона хоче сьогодні одягнути, у що пограти, куди піти?

* Обов'язково оцінюйте будь-які успіхи і досягнення своєї дитини. Повісьте малюнок на стіну, розкажіть подрузі при дитині про перемогу в конкурсі, поставте виріб на чільне місце.

* Не бійтеся давати дитині посильні доручення. Нехай підмете підлогу, помиє посуд, щось принесе або подасть. Не важливо, що за дитиною доведеться ще раз мити або замітати, зате вона скоро навчиться сама і буде спритно справлятися із завданням.

* Якщо дитина не чує і не слухає вас, вона може захотіти вислухати іграшкового ведмедика або робота останньої моделі.

* Не втрачайте почуття гумору навіть у складних ситуаціях. «Не хочеш одягатися, підемо гуляти прямо так».

* Обмежте кількість заборон, поступайтеся в дрібницях, наполягаючи тільки на тих моментах, де заборона важлива і принципова.

* Якщо неможливо уникнути покарання, воно має йти відразу за провиною.

* Оцінюйте поведінку і вчинки дитини, але не саму дитину. Ніколи не кажіть, що «вона погана», говоріть, що вона «вчинила погано».

 

Багато любові, терпіння та розуміння допоможуть подолати будь-яку кризу!