У всіх батьків, які вважали за краще спільний сон, настає момент, коли вони починаються замислюватися про те, як же перевести малюка спати в своє ліжечко? Ми підготували для вас кілька порад на цю тему.

Спільний сон - навіщо?

Причини, через які батьки обирають спільний сон можуть бути дуже різними. Хтось вважає, що до певного віку це корисно і правильно, з точки зору встановлення прихильності. Для інших це зручно тимчасово, наприклад, поки тривають нічні годування грудьми. А хтось змушений спати разом з дитиною, тому, що по-іншому дитина не спить.

Спільний сон з немовлям дуже зручний для нього і його мами. За дев'ять місяців перебування в маминому животику немовля почувається не затишно самим у ліжку. Постійний контакт з мамою дає малюкові почуття захищеності та спокою. Та й мама, яка спить біля дитини, також більш спокійна, вона встигає виспатися, не витрачаючи цінні нічні години на часті вставання до плачучої дитини. Вона просто чує, коли малюк прокидається і відразу дає йому груди, при цьому може продовжувати спати далі. Дитина ж, наївшись, засинає і солодко сопе, відчуваючи поруч тепло мами. Навіть якщо жінка не годує грудьми, важко переоцінити значення цих контактів для формування тісного зв'язку з дитиною. Про користь спільного сну ми писали тут.

Якщо ж ви не плануєте спати поряд з немовлям з народження, то врахуйте, що трохи підрісши дитина може сама “попроситися” до вас в ліжко. Статистика показує, що діти, які в свої 5-6 років все ще сплять разом з батьками, найчастіше мали досвід окремого сну, і більше половини з них прийшло в батьківське ліжко після 1,5 років. Тобто, коли батьки не сплять з дитиною від народження, немає ніякої гарантії, що їм не доведеться цього робити після 1,5 років. Дитина починає "вередувати", відмовляється спати окремо, робить все можливе, аж до застосування маніпуляцій, щоб залишитися в ліжку батьків. Якщо батьки занадто принципові в цьому питанні, то вечірні "розборки" з дитиною можуть перерости в справжні баталії, що, звісно, матиме свої наслідки в майбутньому.

Коли починати?

Вважається, що оптимальним для переселення дитини у власне ліжко є вік близько трьох років: дитина вже пережила перші свої нічні страхи, наситилась підтримкою мами і тата, і в той же час він вже відчуває себе особистістю, людиною, що має власну індивідуальність і володіє певною власністю. Такою власністю і може стати окреме ліжко - її особистий куточок. Хоча і в цьому віці можуть виникнути проблеми. Одна з причин - батьки вже раніше пробували “відселити” дитину в окреме ліжко. Цей досвід запам'ятався, неприємні відчуття збереглися і дуже важко буває переконати дитину, що в цей раз все буде добре.

Взагалі, найкращим варіантом було б не підганяти чадо, не намагатися переселити його в власне ліжко, а дочекатися такого моменту, коли це захочеться зробити йому самому. Чим менше ви прикладатиме зусиль і більше показуватимете свою любов, тим швидше настане цей момент. Ну і нехай це станеться трохи пізніше, ніж в 3 роки, адже кожна дитина індивідуальна, і хтось із них більше, а хтось менше прив'язаний до батьків.

8 хитрощів м’якого “переселення”

Звичайно, не завжди вдається організувати все так, як вам хочеться і причин, коли переселити дитину потрібно до того, як вона сама захоче, теж може бути багато.

Якщо у вашій сім'ї намічається поповнення і спати з двома дітьми не має можливості, то готуйте старшу дитину заздалегідь. Крім того, не варто маленькій дитині казати, що її переселяють через братика\сестричку. Це може спровокувати хвилю ревнощів, з якими малюкам справитися дуже важко.

Переселення має бути поступовим. До нього мама теж має бути готова - сприйміть це не як розлучення з дитиною, а як спробу дати дитині нову навичку - спати самостійно. Адже дитина дуже тонко сприймає навіть приховані почуття мами.  

  1. Якщо у дитини до цього не було окремого ліжка, то спробуйте разом з дитиною вибрати таке, як їй подобається. Коли в домі з'являється нова річ - дитині зазвичай стає цікаво і вона сама виявляє бажання там поспати. Якщо ліжко є, то можна разом вибрати постіль, ковдру або ж “вдосконалити” його дизайн - розмалювати, вчепити цікаві речі.  

  2. Говоріть про те, якою великою/великим вона/він вже стали, а великі діти мають нові можливості. Зробіть з окремого ліжка “нагороду”, а не щось не приємне і неминуче.

  3. Нехай в дитини буде іграшка для сну. Розкажіть про те, що ведмедику (зайчику, супермену…) вже тісно в ліжку батьків і він хоче окремо спати - тільки з своїм другом.

  4. Використовуйте казкотерапію. В інтернеті можна знайти багато цікавих казочок від психологів. Але ви може і самі придумати, зробивши головними героями улюблені іграшки.

  5. Введіть нові ритуали для сну. Нехай час вкладання трохи збільшиться, але там буде щось приємне для дитини. Головне, щоб це було спокійне заняття.

  6. Якщо дитина боїться темряви - не закривайте двері поки не засне, купіть гарного дитячого нічника.

  7. Дуже добре, якщо ви будете в кімнаті до того часу, поки дитина не засне. Багато обнімайте і цілуйте перед сном.

  8. Можна організувати домашнє “Свято переселення”.

Зрештою, яка б не була ситуація, завжди потрібно прислухатися до дитини і до власних відчуттів. Тільки так ви зможете обрати оптимальну тактику - ту, що підійде саме вам і вашій дитині.